НА НЕБІ СОНЦЕ – Спокій
Літературне читання 4 клас – О. В. Науменко – Генеза 2015
КРАСА СВІТУ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ
ПЕЙЗАЖ У ПРОЗОВИХ ТВОРАХ
Спокій
“НА НЕБІ СОНЦЕ…”
На небі сонце – серед нив я. Більше нікого. Йду… Тихо пливе блакитними річками льон.
Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен й поплисти. А там ячмінь хилиться й тче… тче з тонких вусів зелений серпанок1. Йду далі. Все тче.
Хвилює серпанок. Стежки зміняться глибоко в житі, їх око не бачить, сама ловить нога. Волошки дивляться в небо.
Вони хотіли бути як небо і стали як небо. Тепер пішла пшениця. Твердий, безостий колос б’є по руках, а стебло лізе під ноги. Йду далі – усе пшениця й пшениця.
Коли сьому край буде? Біжить за вітром, немов табун лисиць, й блищать на сонці хвилясті хребти. А я все йду самотний2 на землі, як сонце на небі, і так мені добре…
Михайло Коцюбинський
1Серпа́нок – легка прозора тканина.
2Само́тний – тут: сам, наодинці.
– Доведи, що герой сам-один і йому добре.
– Поділи текст опису на частини. Знайди в кожній частині порівняння, слова в переносному значенні.
– Які слова підказують, визначають кольори, якими наповнений пейзаж? Який настрій вони створюють?
– Прочитай виразно текст опису. Читай так, ніби це ти йдеш, усе бачиш і відчуваєш.
Твір на тему: НА НЕБІ СОНЦЕ – Спокій
НА НЕБІ СОНЦЕ – Спокій