Найпростіші засоби захисту органів дихання

Мета: ознайомити учнів з призначенням най простіших засобів захисту органів дихання. Сформувати уявлення про виготовлення та правила користування ватно-марлевими пов’язками та проти пильними масками. Виховувати уважність, пунктуальність розвивати самостійність у діях школярів.

Обладнання: Набір матеріалів та інструментів для пошиття ватно-марлевої пов’язки. Хід уроку І. Організація класу ІІ. Повторення вивченого: – Які засоби захисту органів дихання тобі відомі? – Коли та як слід ними користуватися? ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: Запитання до учнів – Як ви будете діяти коли виникне загроза життю та здоров’ю, а у вас не буде ні респіратора ні протигаза.

Діти висловлюють свої думки. На сьогоднішньому занятті ми ознайомимося з най простішими засобами захисту органів дихання, адже зараження навколишнього середовища сильно діючими отруйними і радіоактивними речовинами може призвести до тяжких наслідків. Особливо небезпечно коли ці речовини потрапляють в легені людини, щоб вони не потрапили до органів дихання, необхідно прикрити рот і ніс такими захисними матеріалами котрі очистять атмосферне повітря від шкідливих домішок. Для захисту органів дихання, як ви знаєте, використовують протигаз та респіратор. ІV. Вивчення нового матеріалу: Бесіда медичної сестри.

Уразі відсутності протигаза чи респіратора можна самостійно виготовити і успішно користуватися простими засобами захисту, до яких відносять: протипильну тканинну маску і ватно-марлеве пов’язку (показуємо їх дітям). Протипильна тканинна маска виготовляється з тканини складеної у чотири – п’ять шарів. Для верхнього шару використовується бязь, штапельне полотно, трикотаж. Для внутрішніх фланель, бавовняна, або вовняна тканина з начесами (матеріал для нижнього шару маски, що прилягає до обличчя не повинен линяти).

Маска складається з двох основних частин корпусу та міцного кріплення. В корпусі на рівні очей вирізають отвір куди вставляють скло, кріплення маски виготовляється з одного шару будь-якої матерії. Щільність прилягання маски до лоба забезпечується гумкою, кінці якої пришивають до верхніх корпусів маски. Сьогодні на уроці ми будемо виготовляти ватно-марлеву пов’язку.

Перед тим як приступити до виконання роботи повторимо правила безпечного користування голкою, ножицями. Маску виготовляють таким чином : 1. Беремо шматок марлі розміром 80-40 см. 2. На середину кладемо шар вати товщиною1-2см, шириною 15-20 см, довжиною 20-30см. 3. Потім вільні краї по довженні марлі загинають з обох кінців на шар вати, а кінці розрізують приблизно на 20-30 см утворюючи 2 пари зав’язок.

Самостійна робота дітей. Медична сестра надає індивідуальну допомогу дітям.

Практична робота: Накладання на обличчя ватно-марлевої пов’язки.

Маску слід накладати таким чином (помічники супроводжують розповідь вчителя показом), що було закрито нижню частину підборіддя, а верхній краї закривав ніс і доходи до очних впадин. Нижні кінці зав’язують на тім’ї, а верхні на потилиці за вухами. Для захисту очей використовують захисні протипильні окуляри, щоб уникнути попадання зараженого повітря всі нещільності поміж пов’язками закладають ватою.

Робота в парах: діти допомагають один одному одягнути ватно-марлеву пов’язку. Гра Хто швидше та правильніше одягне пов’язку

V. Підсумок заняття: Де на вашу думку ви можете використати ватно-марлеву пов’язку? Чи варто тримати в домашній аптечці її? Чим на вашу думку можна замінити ватно-марлеву пов’язку у випадку термінового захисту органів дихання?