Нова українська література
Нова українська література – українська література XIX ст., що базувалася на іманентній національній основі – народній мові. Започаткована виданням “Енеїди” І. Котляревського (1788), яка підсумовувала ідейно-естетичні пошуки давньої української літератури та виводила національне письменство на нову творчу перспективу, мала великий вплив на сучасників (так звана “Котляревщина”). Н. у. л. пережила тимчасовий спалах сентименталізму (І.
Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко та ін.). Особливо яскравий слід лишив у ній романтизм, зумовлений віянням тогочасного європейського мистецтва та посиленим інтересом до національного фольклору (Харківська школа романтиків, “Руська трійця”, ранній Т. Шевченко, П. Куліш, Ю. Федькович та ін.), а відтак до вивчення етнографії та історії рідного народу, до усвідомлення його трагічної долі та потреби служіння йому. Тому письменство XIX ст. розвивалося на засадах ідеології народництва, що найповніше позначилася на творах Т. Шевченка, Марка Вовчка, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, І. Франка, П. Грабовського, Б. Грінченка та ін. Н. у. л. пережила різні фази своєї еволюції.
З’явившись на теренах Наддніпрянщини, переслідувана царською Росією, “вона у другій пол. XIX ст. розвивалася на землях Галичини, де інтегрувалися національні сили українського письменства.
Твір на тему: Нова українська література
Нова українська література