|  | 

Ну, скажи – хіба не фантастично – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено

Ну, скажи – хіба не фантастично, Що у цьому хаосі доріг Під суворим небом, Небом вічним, Я тебе зустрів і не зберіг? Ти і я – це вічне, як і небо. Доки мерехтітимуть світи,

Будуть Я приходити до Тебе, І до інших йтимуть Горді Ти. Як це все буденно! Як це звично!

Скільки раз це бачила Земля! Але ми з тобою… Ми не вічні, Ми з тобою просто – ти і я…

І тому для мене так трагічно Те, що ти чиясь, а не моя.

Коментар Кожна людина у В. Симоненка – це особистість, неповторність, це незбагненний космос. І як перетинаються дороги людей, як виникають почуття – теж незбагненна таємниця.

Вірш “Ну скажи – хіба не фантастично…” – про нерозділене кохання. Але ліричний герой ставиться до нього по-філософськи. Особисто для нього – трагедія, він не зумів зберегти, утримати любові.

Але його дівчина – чиясь кохана, можливо, дружина, значить, знайшла своє щастя, свою долю.

Узагалі ж, кохання – це диво, і скільки б його не було на Землі, для кожного покоління, кожної нової людини воно буде новим, невідомим, жаданим.


Твір на тему: Ну, скажи – хіба не фантастично – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено




Ну, скажи – хіба не фантастично – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email