Ой у степу криниченька Скорочено
Ой у степу криниченька, З неї вода протікає. (2) Гей, там чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває.
Воли ревуть, води не п’ють. Бо в Крим доріженьку чують. (2) Ой Бог знає, та Бог і відає. Де чумаченьки ночують.
Ой ночують чумаченьки В чистім степу при долині, (2)
Розпустили сірі воли пасти При зеленій муравині.
Умер, умер чумаченько Та в неділеньку вранці, (2) Поховали того чумаченька У зеленому байраці.
Ой прилетіла сива зозуленька.
Та все “ку-ку” та “ку-ку”. (2) – Ой подай, чумаче, та подай, голубе, Та хоч правую руку!
– Ой рад би я, моя мила. Хоч обидві подати: (2) Насипано та сирої землі.
Що не можу підняти.
Коментар Народна чумацька пісня “Ой у степу криниченька” оповідає про тяжку долю чумаків. Чумаки лагодили вози, запрягали волів, збиралися у валки й вирушали в довгу й небезпечну дорогу – у Крим по сіль. У мандрівці траплялися різні пригоди – і розбійники нападали, і хвороби чіплялися, і худоба пропадала.
Тому складено так багато журливих пісень про чумацьку долю, коли господарі після кількамісячної подорожі не поверталися додому, а знаходили останній притулок десь край дороги.
Взагалі, чумаки – перші купці, мандрівники, “жива газета”. Вони побували не лише в Криму, а у й Європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв’язкам між державами. У пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням, постійні епітети (чистий степ, зелена муравина, зелений байрак, сира земля).
Твір на тему: Ой у степу криниченька Скорочено
Ой у степу криниченька Скорочено