|  | 

Олександр Довженко. Розповідь про письменника. “Воля до життя”. Правдиве зображення трагічних подій Другої світової війни

УРОК 52

Бесіда з позакласного читання

Тема. Олександр Довженко. Розповідь про письменника. “Воля до життя”.

Правдиве зображення трагічних подій Другої світової війни.

Мета. Ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом письменника, опрацювати зміст оповідання, визначити тему твору; спонукати учнів до висловлення власних думок про твір; виховувати повагу до героїчного минулого, мужність і витривалість.

Обладнання: О. Довженко. “Сторінки щоденника”, схема “Життєвий і творчий шлях О. Довженка”, портрет письменника.

Хід уроку

І. Вивчення нового матеріалу.

І. Розповідь про письменника з використанням схеми.

“Я народився і жив для добра і любові”

(О. Довженко).

Над тихосяйною Десною, на околиці містечка Сосниця, що зветься В’юнище, в сім’ї селян-хліборобів народився Олександр Довженко. Пізніше у своїй повісті “Зачарована Десна” він писав: “Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою красу, твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі…”

Сім’я була багатодітною і жила в нестатках. Про це згадує в “Автобіографії”: “Земля була не дуже родюча, і тому, щоб підтримати своє натуральне господарство, батько ще наймався в підводчики та столярував.

Батьки були неписьменними… Дітей мали багато – чотирнадцять… Залишилося двоє: я й сестра…

Решта померли в різний час”.

Головною рисою сім’ї було те, що, як стверджував у “Щоденнику” Олександр Петрович, – “насміхались над усім і в першу чергу один над одним і над самим собою… Сліз нам випало, проте, в житті багато більше, ніж сміху. І всі ми були добрі до людей”.

Мати Сашкова, Одарка Єрмолаївна, “народилась для пісень” і “проплакала все життя”. До останніх днів життя мала чудовий слух, любила співати. У Довженка був окремий зошит під назвою “Материнські пісні”.

Батько Олександра Петровича – споконвічний хлібороб, рибалка, столяр, перевізник на Десні. “Він був неграмотний, красивий…, розумний і благородний чоловік”. Через усе своє життя Довженко проніс велику любов до свого діда Семена Тарасовича – колишнього чумака, людини мудрої, чесної і незлобливої.

“Зачарована Десна, мудрі розмови з працьовитими людьми, пісенний розмий-світ – ось що найбільше впливало на художній розвиток майбутнього митця”, – писав І. Семенчук у книзі “Життєпис Олександра Довженка”.

Восени 1903 року Петро Семенович віддав сина Сашка до чотирикласної парафіяльної школи. І хлопець виправдав батькові надії: був зразковим учнем, відмінником і мрійником.

Скінчивши 1907 року школу, Довженко вступив до Сосницького міського училища. Там з великим захопленням декламував твори улюблених поетів, влаштовував театральні вистави, записував почуті на ярмарку від кобзарів і лірників народні пісні та козацькі думи, удосконалював гру на скрипці, співав. Потім були екзамени до інституту. Майбутнім учителям заборонялося не тільки читати, а й розмовляти української мовою, тому з літературою рідного народу Довженко знайомився потай від педагогів.

Читав своїм друзям заборонені книжки. 1914 року О. Довженко одержав атестат про закінчення Глухівського педагогічного інституту. Через чверть століття в “Автобіографії” він напише: “Я вийшов з інституту… з умінням учити школярів, політично неписьменним і темним юнаком…” Дев’ятнадцятирічний учитель став улюбленцем учнів.

Викладав фізику, природознавство, географію, історію, проводив заняття з гімнастики.

Ще у дитячому віці Сашко став стихійно малювати. “Вдома він малював на всьому, що потрапляло до рук: перекинутих табуретках, хустках, клаптиках паперу, дощечках, стінах. З часом малювання почало перетворюватись у постійну потребу”. В юнацькі роки у Довженка були різні захоплення: “Мені здавалось, що я все можу, що все легко, і мені хотілося бути різним, хотілося начебто розділитися на кілька частин і жити в багатьох життях, професіях, країнах і навіть видах”. У 1924 році він зближується із Всеукраїнським фотокіноуправлінням,

Малює на його замовлення плакати. Його більше приваблює таїна екрана. і ось настав “кульмінаційний момент”, про який Олександр Петрович згодом напише в “Автобіографії”: “В червні 1926 року я просидів ніч у своїй майстерні, підбив підсумки свого… життя, вранці пішов з дому і більше не повертався. Я виїхав в Одесу і влаштувався на роботу на кінофабриці як режисер”. Перехід художника в кіно зумовило, за словами Довженка, бажання бути максимально корисним своєму народові.

Це – найголовніше.

У “Звенигорі” була започаткована Довженкова міфологія, яка розвинулася потім у “Землі”, “Повісті полум’яних літ”, “Зачарованій Десні”.

“Звенигору” Довженко зняв за 100 днів, не зробив його, за його словами, а проспівав, як птах. Але, починаючи з “Арсеналу”, Олександр Петрович сам пише сценарії до всіх своїх наступних фільмів. “Земля” принесла митцеві світову славу як майстра німого кіно.

Роки Другої світової війни стали важким випробовуванням для нашого народу. З початку війни Олександр Довженко перебував на фронті: спершу інструктором-літератором, потім – спеціальним кореспондентом редакції газети “Известия”. Щоденникові записи, листи – своєрідний життєпис фронтового кореспондента.

О. Довженка схвилював подвиг української матері, яка переховувала двох льотчиків-росіян, і він створив оповідання “Мати”, в якому прославив красу материнської душі. Подвиги, трагічні факти, події війни письменник глибоко осмислював, аналізував та узагальнював.

У цей час народилося й оповідання “Ніч перед боєм”. До цього ніхто так відверто не писав про гіркоту відступу наших військ.

СХЕМА

2. Самостійне опрацювання статті С. Плачинди “Належить людству, належить вічності”.

3. Творча робота.

Заповніть клітинки назвами творів О. Довженка.

(“Зачарована Десна”)

(“Україна в огні”)

(“Повість полум’яних літ”)

(“Земля”)

(“Поема про море”)

4. Слово Вчителя.

– У роки війни Олександр Довженко зворушував серця воїнів і людей, які працювали в тилу, пристрасними правдивими оповіданнями, статтями, нарисами, виступами по радіо. Бійці просили, “щоб частіше говорив сам Довженко і щоб його оповідання завжди звучали по радіо”. Багато побачених самим автором страшних картин лягло в основу окремих творів. У 1942 році було написано оповідання “Воля до життя”.

Чоловік сестри М. Дудка розповів письменнику зворушливу історію зі своєї практики хірурга. Олександр Петрович на основі цієї розповіді створив прекрасне оповідання – пам’ятник життєлюбству простого солдата.

5. Читання оповідання “Воля до життя”.

6. Бесіда за змістом твору.

– Події яких років зображено в оповіданні?

– Що вас найбільше схвилювало в ньому?

– Про що згадує герой у скрутну хвилину?

– Ким був Іван Карналюк?

– Що дратувало хірурга? (Терпіння бійця).

– Що допомогло воїнові вижити?

– Як про це говорить лікар?

II. Узагальнення вивченого.

– Стисло розкажіть про діяльність Довженка у період війни.

– Які твори про війну створив письменник?

– Як ви розумієте назву оповідання “Воля до життя”?

– Що ви знаєте про війну з розповідей старших?

1. Слово вчителя.

– О. Довженко у своїх листах воєнного періоду пише, що коли б для перемоги треба було віддати життя, він би віддав, бо він – “воїн”. І хоч допікали серцеві напади, рвався на фронт. Щоденникові записи, листи – своєрідна картограма життєпису Довженка як фронтового кореспондента. “Війна стала великою, як життя, як смерть. Воює все людство…

Тема війни на довгі роки буде основною темою мистецтва.

І кожна газета вже несе в собі цілі твори про війну…” “Український чесний наш народ, – писав Довженко, – поніс найтяжчі жертви в цій війні. Вічна вам слава, брати і діти мої.

Не судилося нам розцвісти у житті. Все у нас було для цього – і земля добра, і багатства, і люди чесні, і трудящі, і здорові, і красиві. Всім узяли – не вистачило тільки доброї волі.

Погубила нас нещаслива наша географія і невдала наша історія”.

– Як цей уривок зі “Щоденника” О. Довженка пов’язаний зі змістом оповідання “Воля до життя”? (Довженко в оповіданні на перше місце ставить силу людської волі, без якої Іван Карналюк не зміг би вижити.)

2. Аналіз схеми ” Дорога до життя”. (За образом Івана Карналюка.)

Учні записують схему в зошити.

– Завдяки чому Іван залишається живий?

– Як ви поясните слова хірурга “Він уже сам себе врятував” і що Іван “житиме більше за нас із вами”?

– Чому автор наголошує, що його герой – звичайний?

Схема “Дорога до життя”

СХЕМА

3. Слово Вчителя.

– Під час війни героїзм і самовідданість проявляли не тільки солдати, а й усі, хто був здатен стати на боротьбу проти ворога. Це – жінки і підлітки, які працювали на заводах, випускаючи військову техніку. Це і працівники культури, які своїми концертами підтримували дух солдатів.

Це люди, що вливалися в партизанські загони і створювали підпільні організації в тилу ворога.

Військові медики щохвилини ставали до бою зі смертю, рятуючи життя пораненим. Про героїзм і самовідданість медичних працівників стисло, але влучно розповів О. Довженко в оповіданні “Воля до життя”.

4. Складання асоціативного куща (хірург Микола Дудко), запис на дошці.

Асоціативний кущ

СХЕМА

III. Закріплення вивченого матеріалу.

– Як вплинула на хірурга зустріч з Іваном Карналюком?

– Як ви зрозуміли слова Миколи Дудка, звернені до Івана: “Ви навчили мене жити”?

– Про кого ви могли б сказати, що він навчив вас жити? Чому?

IV. Домашнє завдання.

Прочитайте уривки зі “Щоденника”. Складіть усні характеристики Івана Карналюка та хірурга Миколи Дудка.




Олександр Довженко. Розповідь про письменника. “Воля до життя”. Правдиве зображення трагічних подій Другої світової війни
Обратная связь: Email