|  | 

Ольвія

Творчий проект : “Старовинна назва етнічного поселення на території Миколаївської області – ” Над проектом працювали : Учениця 9 класу Очеретнянського НВК – Копусь Марина Миколаївна Вчитель географії Очеретнянського НВК – Івлєва Вікторія Сергіївна Миколаївська область Миколаївська область розташована в південній частині України, в басейні річки Південний Буг. З півдня має вихід до Чорного моря. займає територію площею 24,6 тис. км. кв. У складі області 9 міст, 17 селищ міського типу і 900 сіл. Найбільші міста – Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ, Южноукраїнськ, Очаків.

Найцікавішими об’єктами в Миколаївській області є: Миколаївський музей суднобудування і флоту (єдиний в Україні), національний природний парк “Бузький Град”, заповідники “Єланецький степ” та “Гранітно-степове Побужжя”, історико-археологічний заповідник “Ольвія”, Миколаївський зоопарк, жіночий Свято-Михайлівський монастир та ін.. Про Національний історико-археологічний заповідник “Ольвія” Національної академії наук України Ольвія Заповідник засновано у 1926 р. як комплекс пам’яток – залишків відомого античного міста-держави Ольвії. З 1938 р. заповідник знаходиться у складі АН УРСР. У 2002 р. він отримав статус національної установи й сучасну назву – Національний історико-археологічний заповідник “Ольвія”. Очолювали установу Л. М. Славін (1938-1971), Н. І. Богатирьова (1972-1973), С. Д. Крижицький (1974-1981), А. І. Кудренко (1982-1994), В. І. Яковенко (1994-1998).

З 1988 року директор заповідника Галина Сергіївна Лисікова. Місто-держава Ольвія було засноване грецькими переселенцями на початку 6 cт. до н. е. і проіснувало майже тисячу років. Ольвія згадувалася у творах багатьох давніх авторів, зокрема – Геродота, Ліона Христома. Місто входило до Афінського морського союзу. За доби найбільшого розквіту територія міста сягала 55 га, його некрополя – до 500 га, а по берегах Бузького, Дніпровського та Березанського лиманів розмістилися півтори сотні сільських поселень, що складали сільську округу міста.

Протягом всієї своєї історії Ольвія була тісно пов’язана як із античним світом, так і з місцевим так званим варварським оточенням. З одного боку, вона входила до Афінського морського союзу, її діячі були відомі у Греції, вона згадувалась у творах багатьох античних авторів, зокрема Геродота і Діона Хрісостома. З другого боку, Ольвія мала значний вплив на розвиток оточуючих племен скіфів, сарматів, черняхівської культури. Ольвія привернула до себе увагу вчених ще наприкінці ХVІІІ ст., коли було ідентифіковано її місцезнаходження.

Епізодичні розкопки тут почалися з середини ХІХ ст., а систематичні, майже щорічні, ведуться з 1901 р. і по існуючий час. У результаті наукових досліджень розкопано близько 5 га території міста, відкрито два теменоси (священні ділянки) із залишками храмів, вівтарів та іншими спорудами, його центральну площу – агору з оточуючими спорудами, гімназій, будинок суду, житлові квартали і виробничо-господарські комплекси, фортифікаційні споруди різного часу. Досліджено некрополь та затоплену нині водами Бузького лиману частину міста.

Під час багаторічних розкопок виявлено велику кількість високохудожніх творів мистецтва, які прикрашають вітрини багатьох відомих музеїв світу: Петербурзького Ермітажу, Одеського археологічного музею, Київського національного історичного музею, Лондонського музею, Паризького Лувру, Берлінського музею та інших, але це складає лише невелику частину скарбів, що покояться в землі і потребують ретельних досліджень. У розкопках Ольвії беруть участь десятки професійних археологів, сотні студентів і школярів. Вона є школою для спеціалістів з класичної археології не тільки України, а й світу.

Територія заповідника становить 267,5 га (30 га – городище, 235,7 – некрополь). До складу заповідника також включено о. Березань (23,6 га), де існує найдавніше в Північному Причорномор’ї давньогрецьке поселення. Острів Березань розташований у Чорному морі, в 12,8 км на південний захід від м. Очакова.

На о. Березані в середині ХVІІ ст. до н. е. виникає перше грецьке поселення в Північному Причорномор’ї, основане вихідцями з міста Мілета. Довжина острову близько 800 м, ширина близько 400 м. Розкопками ряду років відкриті напівземлянки VІІ-V ст. до н. е. і кам’яні багатокімнатні будинки елліністичного часу. Серед знахідок багато ранньої розписної іонійської кераміки і кераміки елліністичного часу, а також монет, які чеканились в Ольвії.

У перші століття нашої ери на Березані продовжувало існувати античне поселення. Із занепадом античного світу життя на острові припиняєть ся. У Х-ХІІІ ст. на Березані існувало слов’янське поселення. У заповіднику функціонують: музей, фонди археологічних матеріалів (понад п’ятдесят тисяч одиниць зберігання), наукова бібліотека, експозиція архітектурно-будівельних залишків античної доби. Експонуються залишки фортечних мурів, житлових кварталів, римської цитаделі, Західного та Центрального теменосів, поховальних склепів та ін.

Розпланування міста За припущеннями, до греків тут існувало невелике скіфське поселення. Про це свідчать археологічні знахідки ліпленого посуду, бронзових дзеркал та прикрас у звіриному стилі, притаманних скіфам. Ольвія (за греків) поділялася на гористу й долинну частини, була оточена міцними мурами й оборонними вежами, мала прямолінійне планування й була забудована критими черепицею кам’яними спорудами громадського, житлового, господарського та виробничого призначення (деякі з мозаїчними подвір’ями).

Майдани й центральні вулиці, вимощені кам’яними плитами, були прикрашені статуями богів і героїв, різьбленими в камені портретами заслужених городян та мармуровими плитами з декретами управи міста-держави. В центрі гористої частини Ольвії була головна міська площа – агора, на ній – 7-кімнатний громадський будинок для культових обрядів і купецьких зібрань, стіни якого були вкриті розфарбованою штукатуркою, монументальний вівтар і штучні кам’яні водоймища як частина великої гідротехнічної споруди. Навколо агори містилися будинки державних установ, гімнасій (школа для юнацтва), театр та іподром. З півночі до агори примикав теменос (священне місце), де були храми, святилища, вівтарі, жертовники; житлові будинки споруджувалися з каменю і цегли-сирцю, найбагатші оздоблювалися колонами, фресками, мозаїками. В місті існувала розгалужена система водопроводу з труб.

Навколо міста був некрополь – цвинтар. На півночі і півдні від Ольвії існували десятки городищ і неукріплених селищ грецьких переселенців та місцевого населення. Практичо місто було розташоване на двох терасах, поєднаних сходами. Нижня тераса межувала з лиманом і мала порт. Агора була на верхній терасі.

Державний устрій Ольвія була рабовласницькою республікою. Законодавчі органи (напр. – збори, рада) та виконавча влада (колегії архонтів, стратегів, агораномів та ін.) були в руках рабовласницької частини населення. Значного розвитку набули землеробство, скотарство, рибальство, виноградарство, якими займалися греки та вихідці з місцевих племен, що населяли городище і селища сільськогосподарської округи Ольвії.

В самому місті розвивалися ремесла: металообробне, гончарне, деревообробне, каменярське, кісткорізне, прядильно-ткацьке тощо, продукцію яких збували населенню Ольвії, а також скіфам, сарматам та іншим племенам, що населяли тоді значну частину території сучасної України. В обмін на ремісничу продукцію в Ольвію надходили хліб, худоба, вовна, риба, а головне – раби. Чимало з цього ольвійські купці продавали у державах грецької метрополії, звідки вивозили вино, маслинову олію, високоякісний посуд, тканини, прикраси, твори мистецтва тощо. Для потреб внутрішньої і зовнішньої торгівлі Ольвія випускала свою монету – здебільшого мідну і срібну, рідше золоту. Населення Ольвії підтримувало зв’язки з Афінами, Корінфом, Родосом, Пергамом, Александрією та Малою Азією.

Ольвія в 6 -4 ст. до н. е. Після встановлення в 40-х рр. 5 ст. до н. е. скіфського протекторату над містом склад населення поповнився за рахунок скіфів. У місті було побудовано палац скіфського царя Скіла.

Місто у 5 ст. до н. е. відвідав грецький історик Геродот. Він свідчив, що греки і скіфи брали шлюби між собою. Навіть скіфський цар Скіл узяв шлюб з місцевою грекинею, сам знав давньогрецьку мову. В 5 ст. до н. е. Ольвія мала договір про ісополітію (подвійне громадянство) з Мілетом.

Входила до складу Першого Афінського морського союзу. В період між 6 – 4 ст. до н. е. Ольвія встановила тісні торгівельні стосунки з материковою Грецією, грецькими містами у Малій Азії та у Північному Єгипті. Про це свідчать вироби з теракоти, розфарбовані вази, ювелірні вироби з поселень на островах Родос, Самос, Хіос, з Коринфу та Клазомен.

В Ольвії знайдені рідкісні вази з алебастру, які виробляли в грецькому місті Навкратіс в Північному Єгипті. З Афін сюди привозили скульптури, архітектурні деталі (бо поряд з Ольвією не було покладів природного каменю), кераміку з чорнофігурним вазописом. Теракотові карнизи з яскравим розфарбуванням привезені з міста Мілет.

Ця частина археологічних здобутків ще в 19 ст. передана в Імператорський Ермітаж. Доба Римської імперії У 2-1 ст. до н. е. Ольвія спіткала глибока економічна і соціальна криза. В той час Ольвія постійно перебувала під загрозою нападів ворожих племен. Деякий час була під зверхністю Скіфської держави, а потім – понтійського царя Мітрідата VI Євпатора.

В 48 до н. е. гети на чолі з царем Буребістою захопили і зруйнували місто. В 1 ст. н. е. місто було відбудоване лише на частині його колишньої території. Знову почався розвиток ремесла, торгівлі, сільського господарства, але попереднього розквіту вони не досягли. В І ст. н. е. Ольвія була в залежності від скіфських царів – Фарзоя і Інексімея.

В складі населення того періоду значно збільшився скіфський прошарок, заможна частина якого брала участь в управлінні державою. У 2 ст. н. е. була під владою Риму і ще у 251 р. мала римську залогу, розміщену у новозбудованій цитаделі. У 3 ст. її зруйнували готи.

На поч. 4 ст. напади гунів привели до остаточного знищення Ольвії. В 20 столітті Хижацькі археологічні розкопки проводилися з поч.

19 ст. З 1901 до 1915 їх очолював Б. Фармаковський. За часів СРСР Ольвійське городище – царина для хижацьких розкопок місцевої шпани, бо передмістя археологічного об’єкту використали для помешкань колишніх в’язнів радянських тюрем.

Тут можна було за невелику ціну придбати археологічні західки, античні кераміку, монети у місцевих жителів. Частка споруд давньогрецького міста – розібрана на будівельні матеріали. Тому цілісного уявлення про місцеві споруди, як в Херсонесі Таврійському під Севастополем, в Ольвії – нема.

Охорони – археологічна пам’ятка не мала десятиліттями. З 1971 Ольвійська експедиція ІА АН УРСР проводила систематичні дослідження (наук. керівн. – С. Крижицький). Монета НБУ присвячена Ольвії Ольвія, стела з гербом Ольвії при вході до музею-заповідника Ольвія, залишки старовинного житлового кварталу Хронологічні етапи існування Ольвії Ольговський С. Я. Історія Ольвії поділяється на два великих періоди, виділення яких пов’язане з гетським розгромом в середині І ст. до н. е. Останнім часом робляться спроби нової періодизації Ольвії, але відновлене в перших століттях місто настільки відрізнялось від попереднього, що поділ на догетську і післягетську добу цілком доцільний.

Щодо часу виникнення Ольвії і досі нема єдиної точки зору. Заснування міста відносять до межі VII-VI ст. до н. е., але цим часом датуються лише поодинокі фрагменти кераміки. Масовий матеріал відноситься до середини і другої половини VI ст. до н. е. На кінець століття було заселено всю територію Верхнього міста за виключенням північної частини, яка була зайнята некрополем. У цей же час у Верхньому місті виникають теменос і агора.

V – третя чверть IV ст. до н. е. – час найвищого піднесення міста, який завершується облогою Ольвії армією Олександра Македонського під командуванням Зопіріона. Хоча ольвіополіти з допомогою скіфів цю осаду витримали, в місті загострилась класова боротьба, що зумовило загальне послаблення держави. Однак з останньої чверті IV ст. до н. е. починається другий етап економічного і політичного піднесення, яке виявилось у подальшому будівництві, розвитку місцевого виробництва, пожвавленні торгівлі. Наприкінці ІІІ ст. до н. е. Ольвія вступила в смугу глибокої кризи. Припиняють існування більшість поселень сільськогосподарської хори, погіршуються стосунки із місцевими племенами і місто обноситься стінами з боку берега, погіршується якість будівництва і ремонтних робіт, припиняють функціонувати водогінні системи.

В середині І ст. до н. е. місто було зруйноване гетами, про що свідчать сліди пожеж, виявлені у різних частинах міста. Після гетського розгрому вигляд міста суттєво помінявся, площа його зменшилась. Населення повернулось, але значний відсоток тепер складав негрецький елемент. Діон Хрисостом, який відвідав Ольвію в І ст. н. е., писав, що ольвіополіти носять скіфський одяг і розмовляють скіфською мовою. Відновлюється торгівельна діяльність і у ІІ ст. н. е. Ольвія досягла економічного піднесення, про що свідчить розвиток громадського будівництва, збільшення площі житлових будов.

Але у першій половині ІІІ ст. н. е. знову завмирає життя на більшості поселень хори, припиняється карбування монети і будівництво, у цей час відзначено лише сліди ремонту громадських і житлових приміщень. Після відбуття римського гарнізону в середині ІІІ ст. ольвіополіти не могли протистояти кочовим племенам і у IV ст. місто припиняє своє існування. Історія Ольвії Період з VIII по VI ст.. до н. е. був для Греції часом встановлення рабовласницького ладу. Відчайдушна боро


Твір на тему: Ольвія




Ольвія
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email