|  | 

Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського

Природа рідного краю завжди була джерелом натхнення для В. Сосюри і М. Рильського. Та осінні мелодії їхніх віршів вражають особливою красою і витонченістю. Багряний лист, пожовклі трави, Мелодій осені краса, – Так писав про свою улюблену пору року В. Сосюра. Айстри, жоржини – головні герої його творів про природу.

Облітає під вітром жоржина, Знов печаль на небеснім чолі… А ось про айстри: І, щастя квіти запізнілі, Сумують айстри у саду… Осінь приносить смуток… Але вірші поета сповнені оптимізму, любові до життя, І щасливий той, хто “осінь на весну в натхненній пісні обертає”. У віршах М. Рильського осінні настрої дуже часто переплітаються з прощальними мелодіями кохання.

Яблука доспіли, яблука червоні Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля, Я піду – і, може, більше не прийду. Якщо осінь у Володимира Сосюри – це пізні осінні квіти, то у Максима Рильського – це пора плодозбору: “яблука доспіли”, “вже червоніють помідори”, “баштан жовтіє понад яром”, “гнеться дерево від плоду”. І все це – від сприйняття поетом повноти життя. Красою сповнена не тільки весна, а й осінь серця: А тепер у серці щось тремтить і грає, Як тремтить на сонці гілка золота. Життєстверджувальні настрої осінньої поезії характерні для обох українських поетів. їхні вірші – щирі, прекрасні.

Це вірші відкритих душ, людяних, дивовижно тонких у своїх відчуттях.




Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського
Обратная связь: Email