Іван Вишенський – чернець і книжник, патріот і оборонець православ’я проти католицизму. Гуманізм Івана Вишенського вкладався в рамки західноєвропейського ренесансного гуманізму. Але ж український письменник був запеклим ворогом усієї західноєвропейської науки і освіти, гостро виступав проти їх перенесення в Україну, убачаючи в них явище, вороже православ’ю. Він рішуче виступив проти запровадження у Львівській братській школі західноєвропейської шкільної програми (“семи вільних мистецтв”). Шкільна програма Івана Вишенського “цілком підпорядкована” релігійному вихованню і то на початковому рівні.
Він заперечував “латинську й мирську мудрість” – “трутизну” для православних дітей. Своїм сучасникам дає таку пораду: “Чи не ліпше тобі читати Часословець, Псалтир, Апостол і Євангеліє й бути простим боговгодником і вічне життя дістати, а отож знайте, що словенська (церковнослов’янська) мова перед Богом більшу честь має, ніж еллінська (грецька) та латинська”. “У Посланні к стариці Домнікії” І. Вишенський рекомендує “нашим фундаторам благочестя у Львові”, “узаконити церковну службу благочестя і славослов’я і научати того дітей”.
І. Вишенський своїм високим авторитетом полум’яного оборонця православ’я утверджував суспільне значення народної мови.