|  | 

ПЕЧЕНІЗЬКА ОБЛОГА1 КИЄВА – Олександр Олесь (1878-1944)

Українська література 6 клас

ЗИМОВІ ВІЗЕРУНКИ

Олександр Олесь (1878-1944)

Україна дістала поета-лірика, котрого виглядала від часів Шевченка.

Михайло Грушевський

Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба ) народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині. Батьківський рід походив з чумаків, а рідня по материнській лінії – з кріпаків.

В одинадцять років не стало батька, і про дітей піклувалися мати Олександра Василівна та дідусь Василь Пархомович Грищенко. Саме дідусь, як згадували пізніше сестри поета, переповідав своїм онукам народні казки й легенди, співав українські пісні, вболівав за те, щоб вони зросли добрими й освіченими людьми.

Олександр Олесь навчився читати ще в чотирирічному віці и змалечку знав “Кобзаря” Тараса Шевченка майже напам’ять. Хлопець мріяв учитися в гімназії, але у сім’ї не було коштів.

Першу збірку поезій “3 журбою радість обнялась” поет на друкував 1907 року. Одна за одною виходять нові книжки поезій. Олександр Олесь переїжджає до Києва, працює в різних газетах і журналах.

Одначе революційні події в Україні, громадянська війна, загроза особистому життю змусили поета виїхати за кордон.

Двадцять п’ять років Олександр Олесь прожив за кордоном, переважно у Празі. На чужині всі думки й творчі поривання Олеся були пов’язані з Україною. Саме в цей період поет написав багато творів для дітей: вірші, драматичні казки, п’єси, поеми.

Що? Коли? Чому? Як?

Помер Олександр Олесь 22 липня 1944 року у Празі.

1. Назвіть справжнє прізвище Олександра Олеся. 2. Яким було дитинство письменника? 3. Коли видана перша збірка його поезій? Як вона називається?

4. Чому письменник змушений був виїхати за кордон? 5. Коли і де помер Олександр Олесь?

ПЕЧЕНІЗЬКА ОБЛОГА1 КИЄВА

Раз дізнались печеніги2,

Що для бою час настав,

Що в Болгарії далекій

Забарився3 Святослав4.

Наче хмари, бідний Київ

Печеніги облягли,

Загриміли всюди сурми5

Тарабани6 загули.

А у місті плач і стогін:

Ані вийти, ні ввійти.

Став людей косити голод7,

Став в могили їх нести.

А в той час гуляє Претич8

З дужим військом за Дніпром…

Та не станеш буйним вітром

І не зробишся орлом.

Полетіти б і сказати:

“Ви на волі, соколи,

А наш Київ сірим муром

Печеніги облягли”.

Стали думати кияни,

Де їм лицаря знайти,

Щоб із міста на той берег

Сміло зважився пройти.

“Я піду!”- хлоп’я говорить.

“Ти ж мале ще, молоде…”

“Я піду”,- хлоп’я говорить

І з вуздечкою іде.

1 Облога – оточення військами укріпленого пункту (міста, фортеці) з метою оволодіння ним.2 Печеніги – тюркські племена, які у VIII-IX ст. кочували між Волгою та Уралом, а в середині IX ст. переселились у Причорноморські степи. 3Забаритися – бути де-небудь довше, ніж передбачалося; затримуватися. 4Святослав Ігоревич – великий князь київський (945-979), видатний полководець давнини. 5Сурма – старовинний духовнії музичний інструмент, який використовували переважно як сигнальний.

6Тарабан – музичний інструмент, рід барабана. 7Став косити голод – почали помирати від голоду. 8 Претич київський боярин, воєвода князя Святослава.

Вийшов з міста, в яр спустився,

Полем швидко перебіг, став,

Постояв, вийшов з гаю,

Йде, неначе печеніг.

Ось і табір. Глянув – війська,

Як тієї сарани9!

Коні ржуть, реве худоба,

На триногах10 казани.

А на сонці сяє зброя,

Сяють, блискають списи…

Як пробитися крізь хмару,

Як пройти через ліси?!

“Де ти, Претич-воєводо,

Де ти, князю Святослав?!” –

Так собі подумав хлопець

І у когось запитав:

“Чи не бачили ви, дядьку,

Тут буланого11 коня?

Я пустив його на пашу12,

Та й заснув на хвильку я…”

“Ні, не бачив… ач, роззява!

Так колись ти і в бою

Задрімаєш і за хвильку…

Стратиш голову13 свою”.

“Треба йти питати інших…

Де ж він, лишенько моє?!

Гей ти, коню мій буланий,

Гей, озвися, де ти є?!”

Вдалині Дніпро синіє…

Хлопчик плаче, як ягня:

“Чи не бачили ви, дядьку,

Тут буланого коня?”

Ось уже і любий берег,

Хвилі весело шумлять…

9Сарана – комаха-шкідник, схожа на коника, тут: велика кількість людей як уособлення зажерливої та руйнівної сили. 10 Триноги – підставка на трьох ніжках. 11 Буланий – світло-рудий (про масть коня). 12 Пустити на пашу – тут: пустити пастися.

13 Стратити голову – загинути.

Він оглянувся – далеко

Вороги його стоять.

І схопив себе за груди,

На собі одежу рве,

Через мить уже по хвилях

На той берег він пливе.

І нарешті бачать хлопця

Печенізькі вояки14,

І за ним біжать, женуться,

Як за сарною вовки.

Туго луки натягають,

Стріли кидають вперед,

То пірне хлоп’я у воду,

То заб’ється в очерет.

Стріли падають у воду,

Наче чорні блискавки…

Попливти б,- але бояться

Печенізькі вояки.

А мале хлоп’я давно вже

Степом котиться-летить…

Сяють вогниками очі,

Серце пташкою тремтить.

Ось уже і рідний табір,

Ось і Претич, вояки…

Ах, здається, по степу

Він розгубив свої думки.

Прибігає, важко диха,

Ледве встоїть на ногах…

Закричав – і гнів палає

В огняних його словах15.

“Воєводо16 і вояцтво17!

Ви гуляєте, орли, а наш Київ,

Наче хмари, печеніги облягли.

14 Вояки – воїни. 15 Огняні слова – тут: запальні слова. 16 Воєвода – полководець, а також правитель міста.

17 Вояцтво – вояки, військові.

Ви гуляєте, а люде18

Швидко з голоду помруть,

Швидко з голоду наш Київ

Печенігам віддадуть”.

Пильно слухає вояцтво,

Що розказує хлоп’я…

Меч стискає воєвода

І сідає на коня.

“Вояки! вперед! на поміч! –

Вірний Претич закричав, –

Хай живе наш славний Київ,

Хай живе наш Святослав!”

Обернувсяв вулик табір…

Крики, ржання, метушня…

Кожний бравсь за спис,

За зброю і… на огиря20-коня.

І злякались печеніги…

Крик пішов і залунав,

Що вертається з походу

Переможець Святослав.

Безліч літ уже минуло,

Вже давно в землі хлоп’я.

І давно вже в серці нашім

Вмерло лицаря ім’я.

18Люде – люди.19 Обернутися – тут: перетворитися, стати.20 Огир – жеребець, самець кобили.

Що? Коли? Чому? Як?

1. До якого періоду української історії належить вірш Олександра Олеся “Печенізька облога Києва”? 2. Що у вірші “Печенізька облога Києва” найбільше вас схвилювало? Чому?

3. Опишіть картину становища обложеного Києва, яку ви уявили, прочитавши твір. 4. Перечитайте рядки, де зображено печенізький табір. Що можна сказати про сили ворога? Які художні засоби використав тут поет?

5. До яких хитрощів удався хлопець, щоб перейти ворожий табір, не викликавши підозри? Як стало йому в пригоді знання печенізької мови? 6. Чи вдалося хлоп’яті повідомити русичів про облогу Києва печенігами? 7. Який народний переказ, записаний у літописі, покладений в основу написання вірша “Печенізька облога Києва”? 8. Чи можна вчинок хлопчика (вірш “Печенізька облога Києва”) вважати героїчним?

Відповідь аргументуйте. 9. Визначіть, у якій послідовності автор відтворює події у вірші “Печенізька облога Києва”: а) хлоп’я пробирається до русичів; б) Київ у облозі; в) вояки женуться за хлопцем; г) табір печенігів; г) повідомлення хлопця; д) переляк печенігів; е) воєвода поспішає на допомогу.

Вправи і завдання

I. Знайдіть повтори одного й того ж чи близьких за звучанням слів. Яке їх значення у вірші?

II. Який із уривків с прикладом порівняння:

III. Доберіть до слова мужній синоніми і спільнокореневі слова.

IV. Кого у творі автор назвав лицарем? Як українці взагалі ставляться до таких людей? Пригадайте українські народні прислів’я, які б влучно проілюстрували подвиг хлоп’яти.

V. З’ясуйте значения виразів, перекладіть рідною мовою: буланий кінь, огир-кінь.

VI. Знайдіть у тексті вірша “Печенізька облога Києва” діалоги і прочитайте їх, розподіливши ролі. Хтось третій нехай читає слова автора.

1) Наче хмара, бідний Київ

Печеніги облягли…

2) Загриміли всюди сурми,

Барабани загули…

3) А наш Київ сірим муром

Печеніги облягли…






ПЕЧЕНІЗЬКА ОБЛОГА1 КИЄВА – Олександр Олесь (1878-1944)