|  | 

Підкова скорочено – Ірина Жиленко

Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив-підкову. Золота підкова, схожа на місяць, залишилася лежати долі.

А я знайшла. Сказала їй: – Світи Тут, на вікні. Щоб все мені збулося! – Зійшлися і роззявили роти Сімсот роззяв.

Стоять вони і досі… Роззяви стояли вперто під вікном кожний день. Сніг був різнокольоровим. Що ж, покладу підкову в чемодан, Куплю я шубу.

А тоді поїду В Лапландію. Хоч трішки і шкода, Вже так і буть – віддам підкову Діду. Оце і все. А сніг звичайним став.

Легкий і рівний, пада, пада, пада… Роти закрили всі сімсот роззяв. І розійшлись… І полягали спати.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Твір на тему: Підкова скорочено – Ірина Жиленко




Підкова скорочено – Ірина Жиленко
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email