Пісенька про космічного гостя скорочено – Ліна Костенко
Достигають яблука-ранети. Рання осінь листя золотить. Гарний хлопець з іншої планети, Може, завтра в гості залетить. Авторка описує уявний діалог з космічним прибульцем, сполукою “гарний хлопець” підкреслюючи своє позитивне ставлення до такого контакту.
Діло звичне – міжпланетні мандри. Усміхнеться, зніме свій шолом. Скаже: – Там, в сузір’ї Саламандри, Твій коханий бив тобі чолом.
Я спитаю: – Є у вас поети? Як по-марсіанськи – макогін? Знаєш, там туманність Андромеди, Хай не йде так часто на обгін. Поетеса використовує незвичну епітетичну сполуку “планетарно сині очі”. У такий спосіб вказано на особливість краси гостя.
Він посидить, трохи відпочине, Цей мій дивний, нетутешній гість. Планетарно синіми очима Про безмежний космос розповість. Прийдуть люди з ним погомоніти, Хлібом-сіллю я їх пригощу. Передам йому для Береніки Білі айстри в крапельках дощу. Перевірю техніку в ракеті, Розкажу, як звуться журавлі.
Хай посіє в себе на планеті Жменьку слів із нашої землі. Метафоричний зворот “посіє в себе на планеті / жменьку слів із нашої землі” означає побажання авторіаі вивчати її чарівну рідну мову не лише на Землі, а навіть на іншій планеті. Апарат космічний загуркоче, Пропливе смарагдовий кортеж… – Добре, я коли-небудь заскочу.
Ти в якій галактиці живеш?
Твір на тему: Пісенька про космічного гостя скорочено – Ліна Костенко
Пісенька про космічного гостя скорочено – Ліна Костенко