|  | 

ПЛАНИ – М. КОЦЮБИНСЬКИЙ, О. НАЗАРУК, В. ДРОЗД

8 КЛАС

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

М. КОЦЮБИНСЬКИЙ, О. НАЗАРУК, В. ДРОЗД

ПЛАНИ

Художні особливості повісті М. Коцюбинського “Дорогою ціною”

I. Інтерес М. Коцюбинського до історії України. (М. Коцюбинський знав історію рідного народу, постійно і наполегливо її вивчав. Йому було відомо, що уся історія України – це історія боротьби за волю та незалежність. Письменник оспівує непереможне прагнення народу до волі, його нескореність.)

II. Художні особливості повісті М. Коцюбинського “Дорогою ціною”.

1.Історична основа повісті М. Коцюбинського “Дорогою ціною”. (Експозиція повісті “Дорогою ціною” вказує, що події відбувалися “у тридцятих роках минулого століття”. Початок XIX ст. був дійсно позначений високим піднесенням антикріпосницького руху. Ця боротьба набувала різних форм: спалення садиб поміщиків, фізичної розправи над панами, відмови від роботи, псування знарядь праці.

Загроза жорстокої кари змушувала повстанців тікати на Дон та у Причорномор’я. Уряд докладав чималих зусиль, щоб повернути кріпаків їхнім панам. Утікачів чекала кара шпіцрутенами, а тих, хто виживав, відправляли на каторгу у Сибір.)

2.Посилення боротьби уряду проти селян-втікачів. (Події, відображені у повісті “Дорогою ціною”, відбуваються приблизно до 1834-1836 pp., коли була ліквідована Задунайська Січ. У цей період значно посилились переслідування втікачів за Дунай і в Бесарабію. “На вільних землях, – пише М. Коцюбинський, – зорганізовані були на втікачів лови, справжні, облави, як на вовка або ведмедя. По всій Бессарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок бідних змордованих людей”.

Козакам платили за кожну впійману голову. Але селяни все одно втікали туди, де можна було здобути волю або померти. Люди були згодні платити навіть таку дорогу ціну за свою омріяну свободу.)

3.Пригодницький сюжет повісті. (Риси пригодницького сюжету в повісті:

1) Невелика експозиція, в якій окреслюється історична атмосфера часу.

2)Динамічність розгортання подій.

3)Велика кількість пригод, несподіваних поворотів сюжету.

4)Прийом перевдягання.

5)Пригоди і несподіванки під час подорожі: переховування біля переправи через Дунай, у плавнях, зустріч пораненого Остапа із вовком, екзотична сім’я циган.

6)Несподівана кінцівка: загибель Соломії і виживання Остапа, незважаючи на його поранення і пізніші випробування, про що дізнаємося з епілогу.)

4.Риси романтичного (психологічного) сюжету.

Риси романтичного сюжету такі:

1)Боротьба за своє кохання – основний мотив поведінки Соломії.

2)Жіночність і мужність, винахідливість і рішучість головної героїні.

3)Пейзаж як засіб відтворення переживань героїв.

4)Зображення внутрішнього стану героя під час двобою Остапа із вовком )

5.Художні засоби, використані у творі, та їх функції. (Епітети, які виконують функцію оцінки: цигани убогі, халупи низенькі, криві, зліплені з глини, всередині чорні, задимлені, шибки занехаяні, шкапа – маленька, худа, облізла.

Постійні епітети, які надають тексту національного колориту, підкреслюють епічність подій; що відбуваються, розширюють часовий простір, говорять про наступність поколінь та їхніх мрій та прагнень: Дунай широкий, край рідний, кінь вороний, очі карі, брови чорні, товариш вірний, світ красивий, доля лиха.

Порівняння, що створюють яскраву картину душевного стану героїн, місця подій.

Уособлення (персоніфікація), яке надає трагізму події, характеризуй її невідворотність: могутня течія Дунаю “бере її в свої обійми, а чорна глибочінь тягне за ноги”.)

6.Мова твору.

(У творі багато риторичних окличних речень та вигуків, слів-синоніміи, слів іншомовного походження, коли автор зображує представників інших націй. Є приклади алегорії (український народ – тур), асонансу (“Тихо пливе блакитними річками льон”) тощо.

У тексті твору багато приказок, прислів’їв, особливо у мові Івана.)

7.Композиція твору.

(Композиція повісті “Дорогою ціною” така:

Вступ (пролог) – палке слово автора про героїчну історію народу, про його нескорений вільнолюбивий дух.

Iчастина – втеча Остапа і Соломії від пана. Це зав’язка сюжету.

IIчастина – переправа через Прут і поранення головного героя.

IIIчастина – перебування Остапа у плавнях, пошуки Соломією порятунку. Поєдинок юнака з вовком.

IVчастина – головні герої у циган, арешт Остапа.

Vчастина. Кульмінацією повісті є спроба Соломії визволити коханого з-під турецької варти.

Розв’язка твору – загибель головної героїні.

Епілог – старий Остап живе самотньо і чекає зустрічі у вічності з коханою )

8.Тематика твору. (Історична тема – зображення боротьби селян-кріпаків та волю. Романтична (психологічна) – вічність і незнищенність кохання.)

9.Жанр твору. (І досі немає єдиної думки серед дослідників, як визначати жанр твору: повість чи оповідання, пригодницький це твір чи романтично психологічний.

Ознаки повісті: 1. Насиченість подіями, наявність кількох провідних тем або сюжетних ліній 2. Характери перебувають у розвитку, оскільки історично-часові межі твору значні. 3. Охоплення відносно великого віл різку життя героя.

Ознаки оповідання: 1. Однолінійність, чітка побудова сюжету 2. Характери показані у сформованому вигляді. 3. Сюжет заснований на певному епізоді з життя одного або невеликої кількості персонажів.

Можливо, найправильнішою буде така відповідь: “Дорогою ціною” за жанром – повість з пригодницьким, романтичним сюжетом.)

І. Висновки. (Підбиваючи підсумки сказаного, можна впевнено говорити про багатство зображувально-виражальних засобів у творі. Цей факт, серед іншого, пояснює великий емоційний вплив, що справляє повість, та невгасимий інтерес до неї читачів декількох поколінь.)

Історія XVІ століття – сюжетна основа повісті О. Назарука “Роксоляна”

Могутня султанша Роксолана – реальна історична особа. (Постать Роксолани – неоднозначна. Дослідники або засуджують її та деякі її вчинки, або щиро захоплюються. Роксолана поважала звичаї народу, часткою якого вона стала, щиро шанувала свого чоловіка.

Але не забувала і рідної землі.

Щоб забезпечити своїм дітям право спадку, вона прийняла іслам і мусила змиритися із другорядною роллю жінки в мусульманському суспільстві. Вона стала радником та ідеологічним натхненником свого чоловіка-падишаха, і завдяки цьому багато років Україна не знала нападів з боку Туреччини. Роксолана була могутньою султаншею східної країни і палкою патріоткою України, і їй вдавалося об’єднати ці дві ролі.)

І. Історичні події в повісті О. Назарука “Роксоляна”.

1.Історичні події XVI століття, які лягли в основу повісті “Роксоляна”. (Історична повість розповідає про унікальний випадок в історії, коли жінка-полонянка, християнка, стала дружиною наймогутнішого султана Османської імперії Сулеймана Величного (Пишного), вплинула на долю цілих народів та держав.

Як писав О. Назарук, можливо, “на знак того, що в українському народові все ще криються великі здібності, Божа воля видвигнула в тім часі одну жінку як найбільшу жіночу постать світової історії тієї епохи. Османська імперія була багатою державою”.

В основу повісті Осипа Назарука “Роксоляна” лягли історичні події першої половини XVI століття, пов’язані з діяльністю Сулеймана II Великого-Пишного (1520-1566 pp.), одного з наймогутніших правителів Османської імперії, та української дівчини Насті Лісовської з Рогатина, яка, потрапивши у 1520 році в полон до татар, стала дружиною турецького султана. Настя відома у всьому світі як Роксолана – жінка з Русі. Протягом сорока років вона брала активну участь у політичному житті Османської імперії, прагнула захистити український народ.)

2.Наявність історичних осіб серед героїв повісті. (Прототипом образу Роксоляни стала Настя Лісовська, а прототипом її чоловіка – турецький султан Сулейман Величний (Пишний).)

3. Використання історичних фактів історії XVI століття в повісті. (У повісті розповідається про важкі для України часи, коли вона перебувала під владою Литовсько-Польського князівства. На країну постійно нападали турки і татари, щоб заволодіти землями та збагатитися через продаж невільників у рабство. Жорстокість нападників була реальністю для тогочасних українців.

Саме з картин чергового нападу турків починається повість. Під час весілля в Рогатині, коли львівський купець Дропан хоче оженити єдиного сина Степана з дочкою рогатинського священика Настею, татари несподівано нападають на село.)

4. Згадки про Пам’ятки історії та їх описи. (У творі згадуються Церква Св. Духа, І перська ікона. Пам’ятками культури Стамбулу, згаданими у творі, є Серай, імарет – кухня для убогих, гамам – купелевий дім.)

5.Вживання реальних географічних назв. (У повісті події відбуваються у містах, які існують або існували на мапі світу, згадуються й досі реально існуючі географічні об’єкти: Чорний Шлях, Рогатин, Стамбул, р. Липа.)

III. Висновки. (Усе вищесказане доводить, що історія XVI століття – сюжетнії основа повісті О. Назарука “Роксоляна”.)

Повість “Ирій” Володимира Дрозда – зразон химерної прози

I. Химерна проза В. Дрозда. (Із творами В. Дрозда, такими, як повісті “Ирій”, “Замглай”, “Балада про Сластьона”, “Самотній вовк”, новели “Сонце”, “Три чарівні перлини”, “Білий кінь Шептало”, пов’язані здобутки химерної прози, українського варіанту модного в літературі 70-х міфологізму.

Химерна проза – назва стильової течії в українській прозі 70-х pp. Грецьке Слово “химерний” означає вигадливий, фантастичний, неправдоподібний, дивовижний. Ця течія стала реакцією на диктат норм соцреалізму в українській радянській літературі. Її ознаки: поєднання реального з міфологічним, часово просторові зміщення, запозичення стильових рис бароко, гротескові метаморфози з героями.

Реалізм у “химерній” повісті вдало поєднується з умовністю, засоби гротеску, сміху, іронії – з образами-символами, елементами фольклорної та міфологічної поетики. Точка зору оповідача на все, що відбувається, філософсько-фантастична, тобто, попри притаманну казковість, у ній міститься глибока життєва мудрість. Химерна проза емоційна, експресивна, її світ свідомо неприродний, але правдивий.)

II. Повість “Ирій” Володимира Дрозда як зразок химерної прози.

1.Художній світ повісті “Ирій”. (У повісті В. Дрозда багато метаморфоз перевтілень, переходів із однієї форми в іншу з отриманням нового зовнішнього вигляду і функцій. Одним із прийомів, використаних письменником у творі, € гротеск. У повісті у фантастичній формі поєднуються жахливе і смішне, потворне і піднесене.

За зовнішньою правдоподібністю, фантастичністю криється глибоке художнє узагальнення важливих явиш життя.

Художня умовність у В. Дрозда цілком оригінальна, хоча і продовжує традиції народної демонології, фольклору – казки, легенди, переказу, бувальщини, слов’янської міфології, яка донині тримається “поліських лісів та боліт із усім їхнім чортовинням”. Є у письменника й літературні попередники (В. Дрозд підкреслює вплив на нього М. Гоголя (“Вечори п;і хуторі поблизу Диканьки”) й “Лісової пісні” Лесі Українки).

Як зазначав Микола Жудинський, “У художньому світі Володимира Дрозда все можна віднайти і відкрити: і веселу фантастику, і життєву, не рідко сувору, безжальну правду, і невичерпно багату поетичну фантазію”.

Основним предметом дослідження В. Дрозда стає екологія душі, її існування в умовах хворого радянського суспільства, її порятунок.)

2.Витоки твору. (В українській міфології поняття “вирій” (ірій, ирій) трактувалося так: вирій (вирай, ирій, ирай, урай, ір, ірей, тепличина) – назва раю, де росте світове Дерево життя, у верхів’ї якого живуть птахи й душі померлих. У вирії Сонце ходить близько від землі. Ця країна животворної благодаті лежить далеко на сході (за іншими джерелами – на заході) біля самого моря; туди прилітають зимувати птахи й комахи і звідти повертаються навесні.

Молдавський критик Іон Чокалу сказав про повість “Ирій”: “Одразу й не помічаєш, що химерні ситуації є природним продовженням ситуацій реалістичних. Елемент фантастичний доводиться до такого рівня, що його сприймаєш як реальність”.

Письменник Микола Рудь про особливості “химерної” прози Володимира Дрозда писав так: “Ми зустрічаємося тут з барвистим, часом парадок сальним, алогічним, як на перший погляд, світом казкових образів. Протецього разу письменник кладе в основу твору не казку, не легенду, а традиційний всесвітньо відомий український гумор, власне, один з його найдавніших і найменш нині поширених жанрів – небилицю, нісенітницю. Для прикладу чи не найтиповіша, я б сказав – класична, “нісенітна” фраза: “Добре жилося мені, доки я був молодий, а дід мій ще не родився…”.

У народній нісенітниці усе можливе – і карколомні зміщення в часі, і груші на вербі, і зуби на полиці, і сонячне світло в решеті… В повісті “Ирій” Володимир Дрозд сміливо з’єднує химери давньої народної небилиці із не менш щедрим внутрішнім світом нашого сучасника-підлітка”.)

3.Ознаки химерної повісті у творі. (Поєднання реального з міфологічним (поява біля Ирію казкового чудовиська, “міфічного страховиська”); часово-просторові зміщення (на мішках з картоплею у реальному житті започатковується космічна ера людства); метаморфози (страховисько перетворюється на “кучмату снігову хмару”); гротеск (розповідь про дядька Дениса, який збирається на бій з чудовиськом); емоційність (“Присягаюся тобі, мій Пакулю, присягаюся тобі, мій Стрижню, мій Иріє, мій Дніпре, присягаюся тобі, моя рідна земле, тобі майбутнє: допоки здатен буду на щось путнє в цім світі, не покладатиму рук, працюватиму що є сили”); фантастичні елементи, поєднані з містикою (актор Кузьма Перебендя “в чорній парі і білосніжній сорочці, з темним метеликом на шиї, але ще без обличчя. Там, де мало бути лице Перебенді, сіріло обрамлене густим, хоч і припорошеним сивизною волоссям, схоже на вимок у полі порожнє місце”).)

II. Висновки. (“Химерна” повість – значний за обсягом прозовий твір, у якому розповідається про неймовірні події, де реалістичне поєднується з фантастичним, умовним, засоби іронії, гротеску, театральності із елементами фольклорної та міфологічної поетики. У “химерних” творах відбуваються дивовижні метаморфози з персонажами, зміщення подій у часі й просторі. Ознаки саме такого жанру має повість “Ирій”.)

Художні особливості повісті В. Дрозда “Ирій”

І. “Химерна” повість про неповторний світ юності. (Тема твору – розповідь про життя людей колгоспного села, їхні турботи й прагнення у повоєнні роки, про становлення характеру підлітка.)

ІІ. Художні особливості повісті В. Дрозда “Ирій”.

1.Двосвіття повісті. (У повісті постають два світи – реальний та фантастичний. Вони створюються за допомогою різноманітних художніх засобів.)

2.Ознаки “химерної” повісті в творі. (Химерна проза не має чіткої межі між реальним і казково-нереальним світами, в яких паралельно існує головний герой. Їй притаманні також такі риси:

Відсутність розлогих оповідей;

Не надається особливого значення описові зовнішності;

Наявні фантастичні елементи (сцени польотів);

Фантастика переплітається з містикою.

Так, коли Михайло прийшов до актора Кузьми Перебенді, то побачив його у незвичайному вигляді: “в чорній парі і білосніжній сорочці, з темним метеликом на шиї, але ще без обличчя. Там, де мало бути лице Перебенді, сіріло обрамлене густим, хоч і припорошеним сивизною волоссям, схоже на вимок у полі порожнє місце”.)

3.Художні особливості, які надають твору особливого звучання та своєрідності. (Використовується гіперболізація (сцени, пов’язані з харчуванням: на весілля Михайлових тітки й дядька дядько Денис “перегородив рікуСтрижень, і коли води набігло багато, що й воша могла втопитися, при віз… сто сім возів густого червоного морсового концентрату на сахарині та скинув у річку”).

Фразеологізми, які перекручуються Михайлом і набувають нового змісту: згадка про рака,, який, коли свисне, за Михайлом прийде дядько й забере його в омріяний край.

Використовуються метафори, які є назвами глав: “Зелена корова Манька”, “Вознесіння святого Кіндрата”.

Своєрідний опис школи в повісті: “білий повітряний замок, що міняється, наче марево в степу спечного дня”.

Фантастика переплітається з містикою.

Синоніми, перелічення: “…це божевілля, безглуздя, безум, шаленство, дурість – жертвувати літом, відпусткою, канікулами…”.

Використання алегорії (Ирій, страховисько, перелітні птахи).

Засоби комічного: іронія, гумор, сатира (“Частенько його сірий фетровий капелюх з лементом біг слідом і наздоганяв дядька уже біля авто буса”; “…Солом’янці взяли приступом ирійський магазин та розкупили сіль, мило й сірники”.)

4.Поєднання реального та фантастичного світу в повісті. (Реальні картини: життя звичайного села (занедбане село з бідним колгоспом) і міста (Солом’яна вулиця з лавочками під двором, автобусні зупинки і бокові вулочки…). Люди з їхніми буденними проблемами (влаштуватися до переповненої школи за допомогою протекції) і мріями (автомобіль, акторська кар’єра тощо).

Прикмети радянських часів у творі.

Фантастичний світ – міфічні картини: казкова країна Ирій, космос, ріка, яка ламається навпіл, “Воно”, страховисько тощо.

Ідея: оспівування людини, яка є носієм вічних моральних цінностей і перемагає в боротьбі з швидкоплинним – міщанськими пережитками.)

5.Композиція повісті. (Твір складається з восьми частин.)

6.Особливості назви твору. (Твір називається так, як у давніх слов’ян називався край, куди відлітали птахи та душі померлих (рай). Пакульський хлопець Михайло Решето “відлітає” в Ирій – місто, яке у мріях йому здається казковою країною.)

III. Висновки. (В. Дрозд створив справді неповторну розповідь про юнака та світ юності. У творі письменник звернувся до пошуків нових можливостей зображення дійсності засобами художньої прози, і результат свідчить, що спроба виявилася вдалою.)


Твір на тему: ПЛАНИ – М. КОЦЮБИНСЬКИЙ, О. НАЗАРУК, В. ДРОЗД




ПЛАНИ – М. КОЦЮБИНСЬКИЙ, О. НАЗАРУК, В. ДРОЗД
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email