ПЛАНИ – ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА

10 КЛАС

УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ

ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА

ПЛАНИ

I. О. Кобилянська – тонкий знавець природи. (Письменниця любила природу, вміла підмічати найменші зміни в ній. Особливо О. Кобилянська захоплювалася красою Карпатських гір, які надихали її на створення неперевершених ліричних пейзажних замальовок. У своїх творах письменниця оспівує гармонію стосунків людини і природи, яка, на її глибоке переконання, є одним із джерел духовного збагачення людини. Порушення цієї гармонії, варварське ставлення до природи її боляче вражало.)

II. Новела О. Кобилянської “Битва” – зразок пристрасного захисту рідної природи. (У вивчених раніше творах нам, звичайно, зустрічалися чудові описи природи, але вони були лише тлом, на якому відбувалися основні події У новелі ж О. Кобилянської “Битва” вперше в українській прозі головним персонажем є сама природа.)

1.Події, які стали поштовхом до написання твору. (У своїй “Автобіографії”О. Кобилянська описала події, які підштовхнули її до написання новели. Одного разу, прогулюючись лісом, вона натрапила на вирубку.

Письменниці боляче було спостерігати, як під невблаганним натиском людей умирали столітні сосни та смереки. Ольга Юліанівна просто фізично відчувала, як дерева мужньо боролися за своє життя, вона довго носила у своїй душі жалібне скрипіння-плач гнучких ялин, доки одного разу ці враження не попросилися на папір.)

2.Тема твору. (У новелі “Битва” письменниця малює широку й докладну картину Буковинських Карпат та передає пережиті від рубання лісу в Карпатських горах, на околиці Кімполунга, враження.)

3.Ідея новели. (Письменниця засуджує тих, хто грабує свою землю, хто продає її багатства, нищить заради грошей, а також і тих, хто спокійно спостерігає за цим. Письменниця переконана, що людина, яка не любить своєї землі, не відчуває краси природи, що є уособленням самого життя, – то не людина у вищому розумінні цього слова.)

4.Образ лісу в новелі “Битва”. (У шедеврі пейзажної новели “Битва” ліс сприймається як жива істота, здатна відчувати красу, дарувати життя, переживати біль і страждання, які приносить смерть. У правічний і величний ліс вторглася людина, яка прийшла сюди, щоб легко збагатитися за рахунок природних красенів. Але ліс не має наміру здатися легко. Він стає до запеклого, жорстокого і нерівного бою, захищаючи себе всіма можливими способами. І хоча він врешті-решт зазнає поразки, ніхто не може докорити йому, що спостерігав байдуже за тим, як гинуть найдостойніші його представники.)

5.Образ людей у творі. (Письменниця виводить образи двох груп людей: корінних жителів Карпат і тих, хто прийшов нищити ці незаймані гірські ліси. Прибульці поводяться нахабно, напористо, впевнено. їх небагато, але їхня поведінка – це поведінка господарів. Зовні вони “зовсім погані на вид”, але жорстокі, грубі душею. їх не хвилює навколишня краса, яка має загинути під їхніми сокирами та пилками. Хто ж мусить бити на сполох? Зрозуміло, ті, що живуть тут споконвіку. І як же прореагували місцеві жителі на таке варварство?

О. Кобилянська зазначає: “Вони жили з дня на день, не дбаючи про будучність і її безнадійність; їх бажання були прості й прозорі, а умови їх щастя – блиск сонця і синє небо”. Цими словами письменниця підкреслює, що гуцули, корінне населення цього благословенного краю, чомусь не усвідомлюють всієї трагедії, що відбувається навколо, вона докоряє їм за пасивне спостереження і невтручання у справу нищення природи.)

III. Проблеми, яких торкається О. Кобилянська в новелі, актуальні й сьогодні. (Новела О. Кобилянської “Битва” побачила світ 1896 року. Але проблеми, яких торкається письменниця, актуальні й сьогодні.

Передусім це стосується питання вирубування насаджень, нераціонального використання природних ресурсів. Людина так і не навчилася думати про майбутнє, .а живе сьогоднішніми потребами. Письменниця зі сторінок новели запитує нас, чи думаємо ми про те, що ж залишиться у спадок нашим нащадкам, чи побачать вони красу природи, чи вона залишиться їм тільки у вигляді описів у книгах? Питання риторичне.)

I. О. Кобилянська – письменник-новатор. (О. Кобилянська у багатьох своїх творах ставила питання про долю жінки у суспільстві та її роль у ньому. Письменниця відома своїми поглядами на жінку, які часто не збігалися із загальноприйнятими.

Заслугою Ольги Юліанівни є те, що вона у своїх новелах та повістях “безлику жінку” зробила “людиною” та “царівною”. Героїні її творів наділені неабияким інтелектом, силою волі, високою мораллю та інтелігентністю.)

II. Новела О. Кобилянської “Valsemelancholigue” – спроба зруйнувати стереотипи щодо погляду на роль, місце і можливості жінки в суспільстві. (У новелі вперше в історії української літератури зроблено спробу зруйнувати стереотипи щодо погляду на роль, місце і можливості жінки в суспільстві. Героїні твору ніби об’єднують у собі два світи – чоловічий і жіночий. Письменниця показує, що, відмовившись від суто жіночих, “салонних” занять (напіввправні гами та акварелі), вони перетворюють їх на творчість, а отже, входять у суто чоловічу сферу, адже їхні уміння дають їм змогу заробляти гроші, щоб задовольняти свої потреби і запити, навіть матеріально забезпечувати себе і свою дитину, як це бачимо на прикладі життя Ганнусі.)

1.Освоєння жінкою традиційно чоловічого простору. (Безперечною заслугоюписьменниці є те, що вона однією з перших в українській літературі змалювала образи жінок-інтелігенток, яким притаманні вищі духовні інтереси, прагнення вирватись із тенет буденщини, духовного рабства. Жінка у творах письменниці посягнула “на святе” – вона почала освоювати простір, який одвічно вважався суто чоловічим. Так, героїні новели “Valsemelancholigue” винаймають власну кімнату, такі приклади в українському суспільстві були поодинокими. Тим більше, до О. Кобилянської про це ніхто ніколи не писав.)

2.Героїні О. Кобилянської – талановиті мистецькі натури. (З біографії письменниці ми знаємо, що вона вміла малювати, пристрасно любила музику, театр, мистецтво взагалі. Тому не дивно, що героїні її “Меланхолійного вальсу” – натури мистецьки обдаровані, краси та гармонії шукають вони у творчості. Кожна з дівчат прагне знайти своє щастя, найповніше реалізувати свій багатий духовний потенціал. Вони такі різні і водночас такі схожі.

Марта – втілення доброти й лагідності, вона готова “обійняти весь світ, зігріти його теплом свого серця”, співчутлива, розсудлива, спокійна.

Художниця Ганнуся – нестримна, поривчаста, непостійна у своїх почуттях, палка, імпульсивна, волелюбна, найбільше цінує мистецтво й вільний розвиток особистості.

Софія – чутлива, вразлива, тонко відчуває красу, прагне до гармонії в мистецтві і людських почуттях, не уявляє свого життя без музики. Її найзаповітніша мрія – стати піаністкою. Але життя героїні складається трагічно. І ця трагедія має соціальний підтекст. В умовах капіталістичної дійсності такі щедрі душею, але не пристосовані до життя таланти, доля яких залежить від обставин, здебільшого якщо не гинуть фізично, то ламаються морально.)

III. Героїні Ольги Кобилянської дуже нагадують авторку. (Героїні Ольги Кобилянської дуже нагадують її саму, що теж була однією з “нових жінок”. Вони хоча й не заперечують необхідності вийти заміж, створити сім’ю, проте сенс свого життя вбачають не лише в завоюванні чоловічої прихильності.

Це жінки, які прагнуть нарівні з чоловіками здобути гідну освіту, реалізувати себе в діяльності, корисній суспільству, і бути матеріально незалежними. Можна з упевненістю сказати, що позиція О. Кобилянської була сміливою і ризикованою, адже патріархальна свідомість такі погляди на життя сприймала як аморальні.)