|  | 

Поетичне мистецтво скорочено – Поль Верлен

Найперше – музика у слові! Бери ж із розмірів такий, Що плине, млистий і легкий, А не тяжить, немов закови. Не клопочись добором слів, Які б в рядку без вад бриніли, Бо наймиліший спів – сп’янілий: Він невиразне й точне сплів, В нім – любий погляд з-під вуалю, В нім – золоте тремтіння дня Й зірок осіння метушня На небі, скутому печаллю.

Люби відтінок і півтон, Не барву – барви нам ворожі: Відтінок лиш єднати може Сурму і флейту, мрію й сон. Винищуй дотепи гризкі ті, Той ум жорстокий, ниций сміх, Часник із кухонь тих брудних – Від нього плач в очах блакиті. Хребет риториці скрути Та ще як слід приборкай рими: Коли не стежити за ними, Далеко можуть завести. Хто риму вигадав зрадливу?

Дикун чи то глухий хлопчак Скував за шаг цей скарб, що так Під терпугом бряжчить фальшиво? Так музики ж всякчас і знов! Щоб вірш твій завше був крилатий, Щоб душу поривав – шукати Нову блакить, нову любов, Щоб мчав де далеч непохмура, Де чари діє вітерець, Де пахне м’ята і чебрець…

А решта все – література. Переклад Г. Кочура




Поетичне мистецтво скорочено – Поль Верлен