|  | 

Показ побуту, повір’їв, звичаїв у творі “Тіні забутих предків” – ІІ варіант МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ

10 клас

ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

II варіант

Максим Богданович писав: “Цей дикий, співучий край багато хто пробував описувати, але ніхто не зробив цього з такою досконалістю, як український белетрист М. Коцюбинський”.

В повісті “Тіні забутих предків” Михайло Коцюбинський не тільки відобразив чарівну красу Карпат, а й передав особливості світосприйняття гуцулів, відтворив їх побут, повір’я, звичаї. В цьому творі тісно переплелися два світи – міфічний і реальний, між ними неможливо провести межу, як і неможливо сказати, де в цій повісті закінчується реальне і починається вигадане.

Кохання головних героїв – Івана і Марічки зароджується і розвивається на фоні природи, з якою вони нерозривно пов’язані. Природа виступає своєрідним персонажем твору, що діє, сприяє розвиткові сюжету, відображає внутрішні стани героїв. Її сили розкриваються через світосприйняття Івана й Марічки, що мали здатність відчувати життя гір, зливатися з ним. Своїми піснями Марічка засіяла всі гори.

Музику лісу чув Іван. Природа для героїв – жива істота, що може радіти і сумувати, допомагати і завдавати шкоду. Велику увагу приділено автором відображенню міфологічних уявлень гуцулів про надприродні сили. Так, ще змалку Іван знав, що “на світі панує нечиста сила, що арідник править усім, що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку… що там блукає веселий чугайстр, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири…”

Гуцули вірять, що навколо них повно злих духів, що заповнюють вони “скелі, ліси, провалля, хати й загоди та чекають на християнина”. Тому і дотримуються вони звичаїв своїх предків: ворожать, збирають “помічне зілля” і замовляють – тільки так можна уникнути шкоди. Всі свої справи гуцули відбувають серйозно, вважають, що кожне діло має свою таїну.

В горах, коли чаклував ватаг над сиром, ніхто не повинен був дивитися на молоко. Чаклування й задобрення злих сил надавали людині впевненості в тому, що її обминатиме лихо. Особливо ласкаво в повісті відображено повір’я, пов’язані зі Святим вечером. В цей вечір Іван був “наче переповнений чимось таємничим і священним… все робив поважно, неначе службу Божу служив”.

Так, він дійсно правив службу – задобрював духів, щоб “не з’являлися ніколи”.

Крім арідника, чугайстра, лісовиків, нявок, русалок надприродньою силою володіють і люди: мольфар Юра, Палагна, баба Химка. Вірили люди, що Химка “вечорами перекидалась в білого пса, “повзла вужем або котилась горбами прозорим клубком”, що в руках “земного бога” Юри були життя і смерть людини і тварин. Ворожбитами і відьмами в гуцулів могли бути звичайні люди.

Живучи невіддільно від природи, людина повинна підкорятися законам природи.

В повісті “Тіні забутих предків” незримо сплітаються дійсність і вигадка, реальне з фантастичним. Людина і природа перебувають у повній гармонії, чого, на жаль, не відчувається в сучасному світі.




Показ побуту, повір’їв, звичаїв у творі “Тіні забутих предків” – ІІ варіант МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ