Полікультурна компетентність вчителя

Комунальний заклад навчально-виховний комплекс

Спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад

І-ІІІ ступенів № 31 дитячий юнацький центр “Сузір’я” Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

Повідомлення на тему:

“Полікультурна компетентність вчителя”

Підготувала: вчитель історії

Сидорська Тетяна Олегівна

Кіровоград, 2013

Повідомлення на тему:

“Полікультурна компетентність вчителя”

Проблему полікультурної компетентності вчителі варто розглядати як інноваційну. Пропоную спочатку розглянути саме визначення полікультурна освіта. Полікультурна освіта – відповідна побудова навчальних програм, підручників, методів навчання, а також самої системи навчальних закладів.

Полікультурна компетентність педагога базується, перш за все, на інтеграційній основі міжпредметних зв’язків у навчальному процесі.

Феномен полікультурності став предметом особливих досліджень у світовій педагогіці на початку 60-х років ХХ ст. (післявоєнні роки). Тому вітчизняна полікультурна педагогіка порівняно молода галузь наукового знання, яка перебуває в стадії свого становлення.

Історія становлення європейської освіти, у своїй первинній формі була монокультурною (одиничною), тобто базувалася на принципах єдинопредметності. Наприклад, середньовічна освіта була монічною, оскільки базувалася на християнській теології, а всі нехристиянські науки сприймалися як гріх або зло. Підтвердженням цього є конфлікт Галілео Галілея із церквою. Г. Галілей крім християнських вчень захоплювався математикою, фізикою, астрономією і навіть літературою. У своїх працях вчений доводив, що центром Всесвіту є Земля; що Сонце рухається навколо своєї осі, в той час як церковні вчені казали, що центром Всесвіту є Бог, а Сонце рухається із сходу на захід.

Тому за незмінність своїх поглядів його довічно ув’язнили. Така ж доля спіткала і Джордано Бруні за те, що він вважав Христа ясновидцем (екстрасенсом), вважав, що людські душі створені природою, а відплати за гріхи не існує. Тому середньовічна церква зберігала свою сталу науку і не давала змогу розвиватися математиці, фізиці, астрономії, філософії, аксіології, логіці і т. д.

Але в наш час освіта є полікультурною, тобто багатопредметною і спрямована на всебічний розвиток школярів. Сучасний вчитель повинен володіти знаннями із суміжних дисциплін, здійснювати міжпредметні зв’язки, а також пов’язувати навчальний матеріал з реальним життям людей.

Полікультурна компетентність вчителя також полягає в інтеграції предметів (об’єднання). Наприклад видатний педагог Костянтин Дмитрович Ушинський (російський педагог українського походження) у своїй статті “Педагогічна подорож до Швейцарії” наголошує на великому значенні інтегрованих курсів для формування в учнів світогляду. У Швейцарській школі сполучали географію, історію (гуманітарні науки) та природничі науки (математика, фізика, хімія і т. д.). К. Ушинський пише про це так: “Центральним предметом служила географія, природничі науки дають їй матеріал, а історія на них будується”. Як бачимо, міжпредметні зв’язки в цьому курсі розкриваються на основі єдності природи і людини ( антична натурфілософія).

Однак із позицій сьогодення можна сказати, що викладання такого інтегрованого курсу носить складний характер, бо зв’язати ці наук дуже складно. Як далі зазначає Ушинський: “… я знайшов хороший початок, але щоб це довести до досконалості треба багато педагогічної праці, щоб сполучити ці науки”. Тобто Ушинський намагається формувати в учнів цілісний світогляд.

В полікультурну компетентність вчителя також входить зв’язок між тим, що вивчалося раніше в молодших класах, і тим, що вивчається зараз. Навчальний процес повинен бути послідовним та організованим протягом всього етапу навчання. Із закінченням кожного класу дитина має поглиблювати, поширювати та поновлювати свої знання.

Ще одним важливим аспектом в полікультурній компетентності вчителя є інноваційний напрямок. Освіта, як одна з найважливіших складових суспільства повинна швидко реагувати на науково-технічний прогрес. Тому особливої уваги заслуговує проблема впровадження інновацій в освіту.

Про інновації говорять багато, але саме поняття є багатозначним. Звичним для нас тлумаченням інноваційної освіти сприймається, як запровадження у навчання комп’ютерних технологій чи мультимедійних програм. Але інновацію в освіті розглядають як реалізоване нововведення – у змісті, методах, прийомах і формах навчальної діяльності та виховання особистості (методиках, технологіях).

Отже, актуальною проблемою сьогодення є формування у вчителів полікультурної грамотності. У нових соціально-педагогічних умовах потрібен учитель, який є активним суб’єктом продуктивної педагогічної діяльності, а не тільки носієм сукупності наукових знань і способів їх передачі. Суспільство чекає вчителя з новим світоглядом, який володіє сучасними розвиваючим технологіями, готовий до інноваційної діяльності, до постійного педагогічного пошуку, завдяки якому і стає можливим творчий навчально-виховний процес у школі.