Портрет прикметника (твір на лінгвістичну тему)
Усім привіт! Дозвольте представитися – мене звати Прикметник. Зважаючи на моє ім’я, можна зрозуміти, що я до чого-небудь додаюся. Наприклад, з моїм другом Іменником ми буваємо ну просто нерозлучні.
Хоча я – цілком самостійний, не звертаючись ні до чиєї допомоги, можу відповідати на питання: який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Позначаю й ознаку предмета. У реченні можу бути означенням і іменною частиною присудка.
От вам такий приклад; “Над містом зійшло яскраве сонце”. Ну, де я? Ну що отут думати? Звичайно, слово “яскраве” – це я. І в цій позиції я – означення.
У мене є постійна морфологічна ознака – розряди за значеннями. Тобто я можу бути якісним – позначати якість предмета (наприклад: синя стрічка). Можу бути відносним – називати ознаки, що виражають відношення одного предмета до іншого (торішні листи). А можу бути присвійним, тобто показувати, чий це предмет, кому він належить (мамин шарф).
Скажу чесно, що бути якісним для мене дуже стомливо, тому що в цих випадках до мене “приклеюються” шкідливі ступені порівняння (яскравий – яскравіший – найбільш яскравий), повні і короткі форми (зелений – зелен), з’являються синоніми (довга – нескінченна) і антоніми (кислий – солодкий) і я навіть сполучаюся з прислівниками (занадто молодий). А постійні мої морфологічні ознаки – це рід, число і відмінок. Є в мене три групи відмінювання: тверда – коли основа закінчується на твердий приголосний (веселий), м’яка – з основою на м’який приголосний (учорашній) і змішана – якщо основа закінчується на г, к, х (вузького). Ну ось, із правилами покінчено.
От і чудово!
Відзначу без удаваної скромності, що без мене і ваша мова, і ваші книги, і ваша преса були б нікуди не придатними. Уявіть, що ви говорите: “Мій пес Чіп утік на вулицю, повернувся, і мені довелося його купати, щоб він став таким, як раніше”. А тепер порівняйте те ж, але з моєю присутністю: “Мій добрий, розумний, жвавий пес Чіп утік на сусідню вулицю, повернувся мокрий і брудний, і мені довелося його купати, щоб він став чистеньким і красивим, як раніше”.
Правда, так набагато краще? Виходить портрет Чіпа.
А які вірші пишуть з моєю допомогою поети! Згадаємо хоча б Пушкіна: Мороз и солнце; день чудесный! Еще ты дремлешь, друг прелестный…. Подобається? Мені теж.
Жоден письменник не може обійтися без мене, особливо коли описує пейзаж. А яким ви, молодь, мене бачите? “Класна”, “прикольний” і так далі. Загалом, ви без мене – це все рівно, що я без вас. Так що ставтеся до мене з увагою, і я завжди буду з вами.
Щасливо!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)Твір на тему: Портрет прикметника (твір на лінгвістичну тему)
Портрет прикметника (твір на лінгвістичну тему)