|  | 

Поєднання реального й фантастичного в повісті Г. Ф. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” – Олена Акульшина

Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина Поєднання реального й фантастичного в повісті Г. Ф. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма”

Славну сторінку вписав в історію української літератури видатний письменник Г. Ф. Квітка-Основ’яненко, по праву заслуживши визнання нащадків. Правдивий показ окремих сторін тогочасної дійсності, народний гумор, майстерне використання багатств народно-пісенної творчості – все це забезпечило його творам широку популярність і довговічність, із великим успіхом і досі відбуваються вистави “Шельменко-денщик”, “Сватання на Гончарівці” в театрах нашої країни та за кордоном.

Знання життя, захоплива манера розповіді, гумористичне забарвлення робили прозові твори Квітки-Основ’яненка зрозумілими всім; українська проза як самостійний жанр не існувала, до того ж письменнику довелося йти неторованими стежинками. В основі мови Квітки-Основ’яненка лежать цікаві говірки Слобідської України.

У повісті “Конотопська відьма”, гумористично зображуючи побут та управління козацької старшини XVIII ст., письменник картає паразитизм, духовне зубожіння старшини. У творі подаються реальні й фантастичні факти, сюжет створений на матеріалі живої дійсності, казкової фантастики, вірувань у нечисту силу, відьом.

Самодурство, хабарництво, жорстокість властиві конотопському сотникові Забрьосі та писареві Пістрякові, які користуються необмеженою владою, чинять насильство над населенням. Ледачий Забрьоха без Пістряка-п’яниці “ні чарки горілки, ні ложки борщу до рота не піднесе; як Пістряк Ригорович сказав, так воно і буде…” Хіба не найвищий доказ “кмітливості” писаря його знаменита хворостина!

Пістряк справжній шахрай, підступний, лестивий у взаєминах з іншими, вміє використовувати своє службове становище. Та чого доброго можна чекати від безпробудного пияки? А до того ж саме він учинив розправу над ні в чому не винними жінками, щоб виявити відьму.

Шукаючи власної вигоди, Забрьоха здатний на будь-який злочин, входить у змову з відьмою, готовий заморити голодом весь Конотоп, запалити його “з чотирьох кінців”. А козаків сотник примушує замість служби обробляти його землю, поступово перетворює їх на своїх кріпаків.

Як і у “Вечорах на хуторі поблизу Диканьки” М. Гоголя, події в “Конотопській відьмі” переплітаються з фантастикою, містикою. Чого тільки не виробляла Мотря Зубиха! Саме такою було в народі уявлення про відьму, про це можна прочитати в багатьох легендах, навіть ставлення до відьми після смерті було традиційним: “…зарили ниць у яму, прибили осиковим кілком та зверху її заклітили, щоб не скочила”.

“Конотопська відьма” спрямована своїм просвітительським вістрям проти неуцтва, надмірної забобонності, бездуховного існування провінційного панства.




Поєднання реального й фантастичного в повісті Г. Ф. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” – Олена Акульшина