|  | 

Про Олеся (за оповіданням Григора Тютюнника “Дивак”)

Нещодавно на уроці української літератури ми прочитали оповідання Григора Тютюнника “Дивак”. Мені одразу здалося, що з’явився у мене новий друг – щирий, добрий. Запам’ятались Олесеві очі: “чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ”. Так, хлопчик допитливий, цікавиться всіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи. “Йому подобається робити перші протонти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах”.

Олесь сприймає природу як живу істоту; зрозумівши, що сосна помирає, він хоче їй допомогги – хоч би нагребти сніжку на її оголене коріння. Жаль йому і льоду, який ламають хлопці, і пліточки, яка опинилася в зубах у щуки. Хлопчина має творчу, живу уяву, яка допомагає йому жити цікаво, змістовно, бачити красу навколо себе. Олесь добрий, і навіть я б сказала, мудрий. Він не забіяка (не дав же здачі Федькові!).

Але, разом з тим, Олесь – рішучий хлопець. Він уміє обстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти і дозволити виконувати інше завдання. Не сприймає він і дідову жорстоку науку: “Тут, на землі, не бити не можна”.

Я думаю, що такі, як Олесь, стають справжніми людьми, небайдужими, чутливими до навколишнього світу. І без таких “диваків” світ став би жорстоким і холодним.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Твір на тему: Про Олеся (за оповіданням Григора Тютюнника “Дивак”)




Про Олеся (за оповіданням Григора Тютюнника “Дивак”)
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email