|  | 

ПРОСВІТА

“ПРОСВІТА” – масова культурно-освітня організація в Україні, яка відіграла велику роль у пробудженні національної свідомості українського народу.

Виникла 1868 р. у Львові як українська народовська науково-просвітницька організація, метою якої було поширення освіти й культури серед народу через задоволення попиту простих людей на друковану продукцію. Першим її головою був професор академічної гімназії Анатоль Вахнянин.

Відкриття читань, книгодрукування – основний напрям діяльності “Просвіти”. Перші видання – “Зоря” (читанка для сільських дітей), “Що нас губить, а що помочи може?” С. Качали, “Катехизм для дітей” К. Селецького, підручники українською мовою для гімназій і народних шкіл та ін. Редагували книжки В. Шашкевич і Ю. Федькович.

З ініціативи просвітян влаштовувалися музично-декламаторські вечори, вечорниці. “Просвіта” очолила культурне й громадське життя українців Галичини.

З часом починають виникати районні відділи (філії), засновуються бібліотеки-читальні в інших містах і селах Галичини, збільшується кількість популярних видань, альманахів, газет. Особливо користувався попитом “Народний календар”, який виходив з 1870 р. майже щорічно. Його укладали й редагували О. Партацький, В. Левицький, І. Франко, Г. Хоткевич, Ю. Галицький, О. Огоновський та ін.

Було видано “Історію Руси” (1870 – 1884) І. Нечуя-Левицького та О. Барвінського, “Географію Руси” (1887), вибрані твори Т. Шевченка, популярні перекази про видатних діячів української культури, український молитовник (1878).

Своєю діяльністю “Просвіта” підтримувала й активізувала кооперативний рух у Галичині.

З початку XX ст. “Просвіти” організовуються у Східній Україні. В травні 1906 р. засновано “Просвіту” ім. Т. Шевченка в Кисні (голова Б. Грінченко).

Засновуються організації “Просвіти” в інших містах – Полтаві, Миколаєві, Кам’янці-Подільському, Катеринославі, Одесі, Чернігові, Житомирі, Могилеві-Подільському, а також у містах найбільшого скупчення українців: Мінську, Баку, Владивостоці. Керівниками “Просвіти” у різних містах були М. Коцюбинський, Леся Українка, Д. Яворницький та ін.

1909 р. у Львові відбувся перший просвітньо-економічний конгрес, у якому взяли участь просвітяни Західної і Східної України. З перемогою радянської влади просвітницький рух було заборонено.

1905 р. в період першої хвилі еміграції українців за кордон (1895 – 1914) у Вінніпезі засновується товариство “Просвіта”, яке проводить велику культурницьку діяльність: організовуються рідна школа, лекції, аматорські вистави, відкривається бібліотека. Ця “Просвіта” дає поштовх виникненню інших українських організацій, які стають видавничими товариствами (“Гомін України”, “Добра книжка”, “Євшан-зілля”, “Нові дні”), видавничими спілками (“Новий шлях”, “Тризуб”, “Українські вісті”).

Просвітницький рух щириться в Аргентині, Бразилії, Уругваї. Після Першої світової війни виникають просвітницькі товариства в Європі (Загреб, Прага, Берлін, Париж та ін.).

У наш час (після утворення 1989 р. товариства Української мови ім. Т. Г. Шевченка) “Просвіта” відродилася і відіграє значну роль у формуванні державницької свідомості українського народу.

Літ.: Дорошенко В. “Просвіта” та її існування й праця. Філадельфія, 1959; Коновець О. Ф. Просвітницький рух в Україні (XIX – перша третина XX ст.). К., 1992; Євселевський Л., Фарина С. “Просвіта” в Наддніпрянській Україні: Історичний нарис. К., 1993; Нарис історії “Просвіти”.

Львів; Краків; Париж, 1993; Копиленко Н. Київська “Просвіта” (1906 – 1910) //Дивослово. 1994. № 1.

Р. Мовчан




ПРОСВІТА
Обратная связь: Email