Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми

Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми.

1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї. 3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини “вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі. 4. Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми. 1. Бути доброзичливим і чуйним. 2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку. 4. Мати широке коло інтересів. 5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей. 6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

7. Мати живий та активний характер. 8. Володіти почуттям гумору. 9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення. 10.

Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд. 11. Бути цілеспрямованим і наполегливим. 12. Володіти емоційною стабільністю.

13. Уміти переконувати. 14. Мати схильність до самоаналізу. Існують критерії за якими можна визначити обдарованість дитини Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони: Часто “перескакують” через послідовні етапи свого розвитку; У них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні; Рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них; Із задоволенням віддаються колекціонуванню.

При цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний і досить постійний Порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках; Мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття; Можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них; Дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень; У ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки; Можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально “занурюються” в своє заняття, якщо воно їм цікаве; Мають сильно розвинуте почуття гумору; Постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу; Визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно; Часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію; Їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті; У своїй діяльності я використовую творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми: Повага до бажання учнів працювати самостійно; Вміння утримуватись в процесі творчої діяльності; Надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети; Індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня; Заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням; Виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери; Схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності; Підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей; Надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників; Добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів; Терпиме ставлення до можливого безладдя; Заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності; Переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом. При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей: Неприязнь у школі часто з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини; Ігрові інтереси – обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитина опиняється в ізоляції; Заглиблення у філософські проблеми – для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей; Невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку.

Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком; Прагнення до досконалості – для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного; Почуття незадоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку; Нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають; Надмірні чутливість, вразливість; Потреба в уважному ставленні дорослих; Нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які сточть нижче від них в інтелектуальному розвитку.