РИТОРИЧНІ ФІГУРИ
Риторичними фігурами (грец. ρητορΙκή – риторика, наука про ораторське мистецтво) називаються фігури мовлення, побудовані на словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер.
Риторичні фігури постають внаслідок порушення комунікативно-логічних норм висловлювання, оскільки ті діалогічні інтонації, які вони вносять у процес мовлення, не розраховані на реальну відповідь або практичну дію, як це має місце в “живому”, побутовому спілкуванні, коли діалог слугує передусім потребам обміну інформацією, такому звертанню до співрозмовника, яке передбачає відповідь або спонукає його до конкретних учинків. Діалогічність риторичних і словесних зворотів цілком умовна і слугує у творах художньої літератури меті індивідуалізації та емоційного увиразнення мовлення, привертання особливої уваги до певних аспектів зображуваного явища, в окремих випадках використовується з композиційною метою. Серед риторичних фігур виділяють фігури звертання, запитання, заперечення, оклику. ^ Риторичним називається Звертання, яке не має на меті дійсного контакту з особою, предметом або явищем, до якого звертаються, і служить лише для того, щоб привернути до нього увагу читача й висловити ставлення мовця. Наприклад:
Україно моя! Чисті хвилі ланів, Променисті міста, голубінь легкокрила! Україно!
Сьогодні звірів-ворогів Ти грудьми вогняними зустріла.
(М. Рильський)
Риторичне звертання частіше застосовується у віршових, аніж у прозаїчних текстах, де воно, крім усього іншого, досить часто оформлює, “вводить” тему твору.
Риторичне Питання – це питання, яке ставиться не з метою отримання відповіді, а з метою афористичного узагальнення загальновідомої або очевидної думки.
Наприклад:
Кати знущаються над нами, А правда наша п’яна спить. Коли вона прокинеться? Коли одпочити Ляжеш, Боже утомлений?
(Т. Шевченко)
Інколи поставлене автором запитання мотивує подальше розгортання художнього викладу, яке розкриває ті чи інші, пов’язані з запитанням, смислові аспекти.
Риторичне Заперечення – це заперечення, що має форму відповіді на вірогідне припущення, думку уявного співрозмовника. Наприклад:
Ні, друже мій, не та родина! Сучасна пісня – не перина…
(І. Франко)
Риторичний Оклик – це вислів, що має підкреслено-емоційний характер і вводиться переважно з метою затримати або посилити увагу на якомусь з аспектів зображуваного. Наприклад:
О, що за туга розум мій опала! Яка крізь серце потекла Каяла, Що за чуття на серце налягло!
(М. Зеров)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)Твір на тему: РИТОРИЧНІ ФІГУРИ
РИТОРИЧНІ ФІГУРИ