|  | 

Роль пісень у весільному обряді

Усі весільні обряди супроводжувались піснями. В них пояснювався зміст і значення коленого обряду, прославлялися молоді та їх батьки. Тому обов’язково на кожному весіллі були присутні хори: три жіночі – хор дружок, хор світилок та хор свах, а в деяких регіонах – ще й парубоцький. Між обрядами хори співали пісні різного характеру – жартівливі, застольні, любовні, козацькі або баладні, танцювальні.

Чоловіки та парубки здебільшого виконували розмовні діалоги. Мова народних пісень надзвичайно насичена епітетами, порівняннями, паралелізмами, пестливими словами і персоніфікованими образами. Молода порівнювалася із зіркою, ягідкою, сонечком, називалася княгинею, панночкою, царівною, а молодий – із соколом, князем, царевичем тощо. У піснях про молоду звучала радість з приводу поєднання її долі з долею коханого та смуток і сум за батьками. Обов’язковими учасниками весілля були також музики – найчастіше оркестр з двох-трьох інструментів (скрипка, бубон, кларнет або цимбали).

Музики супроводжували всюди “весільний поїзд”, грали хорам та до танців. Значення обряду весілля Весілля є відображенням світогляду, моралі та етичних уявлень народу про суспільні та родинні стосунки на певному етапі розвитку суспільства, культури. Найперші відомості про давні форми шлюбу у східних слов’ян були зафіксовані ще у літописах. Але найдавніші записи про українське весілля зробив французький інженер Г.-Л. де Боплан у XVII столітті. Описом весільних обрядів займалися також І. Калиновський у 1777 році, І. Червінський, П. Чубинський, І. Франко, М. Лисенко, Б. Грінченко (XIX століття).

Весільні обряди широко описані в художній літературі, і це свідчить про тісний зв’язок народної творчості з літературою.




Роль пісень у весільному обряді