Роль пісні в п’єсі “Наталка Полтавка” – І варіант – ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
9 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
І варіант
Існує легенда про те, як Бог роздавав кожному народові свої щедроти. Коли начебто все роздав, побачив гарну дівчину, яка скромно стояла в кутку.
– А ти хто така? – запитав Бог.
– Українка, – відповіла Дівчина й засоромилася.
– Що ж тобі подарувати? Мабуть, подарую пісню.
З тих часів, кажуть, Україна повниться піснями. Дійсно, у радості й горі, у роботі й відпочинку українці виливають свої почуття через пісню. Радіє Україна – співає, сумує Україна – співає.
Коли ми познайомились із драмою І. П. Котляревського “Наталка Полтавка”, то справді відчули пісенне мистецтво нашого народу.
Вийшла “Наталка Полтавка” на зорі нової літератури з зеленої, тихої Полтави, від голубоокої Ворскли, та й пішла по всьому білому світу, лунаючи піснями. І довелося їй бути в дорозі не день, не рік, а майже два століття. І скрізь і завжди її радо вітають.
І. П. Котляревський у 1819 році створив драму – оперу, яка в двох діях вмістила 22 пісні.
Недаремно кажуть, що пісня – це душа народу. Захоплює нас Наталка ліризмом і глибиною почуттів:
Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;
О, як моє болить серце, а сльози не ллються.
Віють вітри з далекого XIX століття та обвівають зворушливою вірністю дівочою наші серця. Вірність та приносить закоханим неповторне щастя.
Наталка й пісня. Це радість кохання й туга розлуки, це щастя й сум.
Пісні “Видно шляхи полтавськії…”, “Ой мати, мати! Серце не вважає” передають біль дівчини, розлученої з коханим:
Ой мати, мати! Серце не вважає,
Кого раз полюбить, з тим і умирає…
Узагалі всі пісні п’єси можна поділити на чотири групи: авторські (“Віють вітри…”, “Ой я дівчина Полтавка…”), перероблені народні (“Сонце низенько, вечір близенько”, “Вітер віє горою…”), перероблені літературні (“Всякому городу нрав и права…”), народні (“Ой, під вишнею, під черешнею”, “У сусіда хата біла…”).
Якщо уважно вслухаєшся в пісні, то помітиш, що кожна з них виконує своє композиційне навантаження.
Наталка в піснях – це високоморальний образ української дівчини. Пан возний – духовно обмежений канцелярист, який навіть свої почуття передає як звір-хижак:
Безмірно, ах! Люблю тя дівицю,
Как жадний волк младую ягницю.
Пісні виборного характеризують людину хитрої вдачі, яка може пристосуватися до різних умов життя.
Пісні Миколи-сироти, хоча й сумні, але сповнені козацької звитяги.
Глибокою задушевністю, теплотою пройняті пісні Петра – коханого Наталки. Ці пісні перегукуються з піснями дівчини, бо теж сповнені щирого почуття, прагнення бути з коханою:
Сонце низенько,
Вечір близенько,
Спішу до тебе,
Лечу до тебе,
Моє серденько!
Таким чином, пісні твору допомагають зрозуміти вдачу й характер героїв, наповнюють твір ліризмом і ніжністю, сумом і радістю, гумором і сатирою.
В умовах життя XIX століття драма-опера стверджувала реальне існування українського народу, красу його душі, яка піснею линула, і несла в собі віру в добро і справедливість.
Твір на тему: Роль пісні в п’єсі “Наталка Полтавка” – І варіант – ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
Роль пісні в п’єсі “Наталка Полтавка” – І варіант – ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ