|  | 

Росли укупочці, зросли – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено

Росли укупочці, зросли;

Сміятись, гратись перестали.

Неначе й справді розійшлись!..

Зійшлись незабаром. Побрались;

І тихо, весело прийшли,

Душею-серцем неповинні.

Аж до самої домовини.

А меж людьми ж вони жили!

Подай же й нам, всещедрий Боже!

Отак цвісти, отак рости,

Так одружитися і йти,

Не сварячись в тяжкій дорозі,

На той світ тихий перейти.

Не плач, не вопль, не скрежет зуба –

Любов безвічную, сугубу

На той світ тихий принести.

Коментар

Вірш “Росли укупочці, зросли…” змальовує ідилічну картину лю-бові, сімейного щастя. Відчувається, що така ж мрія володіє і серцем поета: мати пару, жити в мирі та злагоді, пройти з чистим серцем разом “тяжку дорогу” й не розгубити свого кохання.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Твір на тему: Росли укупочці, зросли – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено




Росли укупочці, зросли – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email