РОЗМОВА, ЗВАНА АЛФАВІТ, ЧИ БУКВАР СВІТУ. ДРУЖНЯ РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ СВІТ – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА Скорочено
…Моя розмова стосується лише людинолюбних душ, чесних станів і благословенних видів промислу, які не суперечать божому і людському законові, а складають плодоносний церкви, ясніше кажучи, суспільства, сад, як окремі частини складають годинниковий механізм. Мова моя тоді спокійніша, коли кожна людина не лише добра, але і споріднену собі всіма сторонами знаходить роботу. Се і є бути щасливим, пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою. Така потреба – се благодійство і послуга.
Не дивно, що в стародавніх римлян як потреба, так і благодійство означалося словом officium, тобто моральний обов’язок. Найдобріша людина тим неспокійніша і нещасніша, чим більшу посаду вона займає, але до неї не народжена. Та й як їй не бути нещасною, коли загубила той скарб, що дорожчий за все на світі: “Веселощі серця – життя для людини, і радість людська – єдовгоденність”(Сирах).
Як же не згубити, коли замість добрих послуг лише ображає друзів і родичів, близьких і далеких, співвітчизників і чужоземців? Як не ображати, коли вона суспільству приносить шкоду? Як не зашкодити, коли погано виконувати обов’язки?
Як не буде погано, коли немає завзятості і невтомної праці? Звідки ж з’явиться працездатність, коли немає бажання і старанності? Де ж візьмеш бажання без природи? Природа – всьому початкова причина і рушійна сила.
Вона і є матір’ю бажання. Бажання ж – започаткування, схильність і рух. Бажання, за приказкою, сильніше неволі. Воно прагне до праці і радіє з неї, як зі свого сина. Праця – живий і невсипущий рухусієї машини, доки не довершиться справа, що сплітає творцеві своєму вінець радості.
Коротко кажучи, природа наснажує до діла і зміцнює до праці, роблячи її солодкою… Скажу тобі: коли бажаєш, щоб син твій охоче й безпомилково виконував свої обов’язки, мусиш сприяти йому під час вибору звання, відповідно до його якостей. Сто спорідненостей – сто звань, а всі почесні, як законні. Хіба не знаєш, що маєтність – від чесно виконаних обов’язків, а не обов’язки від маєтності залежать?
Чи не бачиш, що низьке звання часто віднаходить маєтність, а високе – губить? Не дивись, хто вище і хто нижче, хто видніше і незнатніше, багатше й убогіше, але дивись на те, що з тобою споріднене. Вже ми казали, що без спорідненості все ніщо… Коли володар маєтків живе щасливо, не тому він щасливий, що володіє ними: щастя до маєтків не прив’язане. Коли казати про володіння за спорідненістю, слід розуміти і види всіх зовнішностей.
Зовнішнє те, що лежить поза людиною: Грунт, рід, чин тощо. Шукай, що хочеш, але не загуби світу. Шляхетний список лежить поза тобою, а ти поза ним цілком можеш бути щасливий.
Він без світу ніщо, а світ без нього – щось, без чого не можна бути щасливим і в едемськім раю.
Твір на тему: РОЗМОВА, ЗВАНА АЛФАВІТ, ЧИ БУКВАР СВІТУ. ДРУЖНЯ РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ СВІТ – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА Скорочено
РОЗМОВА, ЗВАНА АЛФАВІТ, ЧИ БУКВАР СВІТУ. ДРУЖНЯ РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ СВІТ – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА Скорочено