Розповідач, або Наратор
Розповідач, або Наратор (лат. narrator – розповідач) – різновид літературного суб’єкта, вимислена автором особа, від імені якої в епічному творі він веде розповідь про події та людей, з допомогою якої формується весь уявний світ літературного твору. Р. – літературна постать, котра, як правило, є водночас автором і персонажем (Рудий Панько у “Вечорах на хуторі коло Диканьки”). Від співвідношень автора і Р. залежить характер розповіді літературного твору, спосіб розкриття його змісту.
Діапазон їх широкий: від P., який не має нічого спільного з автором, крім того, що ним вимислений, до P., що є безпосереднім виразником авторських ідей, його ідеологічної позиції. Характеристика Р. включає два важливі моменти: його позицію щодо твореного ним уявного світу твору; ступінь його видимості в структурі літературного твору. Позиція Р. – то насамперед його погляд на персонажів і події, що відбуваються; його активна участь у них (Р. – співучасник подій) чи часово-просторова віддаленість (Р. – споглядач, “суддя”, “вчитель”). Ступінь видимості залежить від того, називає автор свого Р. чи ні; наскільки явне у творі його “я” граматично; наскільки виразною є його характеристика. Автор може не називати свого Р., та читач має виразне уявлення про його вік, стать, соціальне становище, симпатії й антипатії, характер, оскільки про це свідчить його розповідь.
Тип Р. залежить від жанру та його історичного розвитку. Для реалістичного роману XIX ст. характерним є класичний тип Р. – всезнаючого, категоричного й безапеляційного у своїх оцінках. В українському літературознавстві побутують терміни “Р.” і “оповідач”, які різняться граматичним виявом розповіді: оповідач виступає у формі першої особи, Р. – у формі третьої особи. В новелі М. Хвильового “Я (Романтика)” – оповідач, а в оповіданні “Іван Іванович” – Р.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)Твір на тему: Розповідач, або Наратор
Розповідач, або Наратор