|  | 

САТИРИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ В РОМАНІ ДЖОНАТАНА СВІФТА “МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА”

ПРАКТИЧНИЙ КУРС

САТИРИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ В РОМАНІ ДЖОНАТАНА СВІФТА “МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА”

План

1. Жанрова своєрідність твору.

2. Країни, які відвідав Гуллівер: звичаї, спосіб життя, ідеологія.

3. Образ Гуллівера.

4. Парадокси Свіфта.

Завдання для підготовчого періоду

1. Подумайте, у яких місцях свого твору і з якого приводу Джонатан Свіфт спе­речається з романом “Робінзон Крузо” Д. Дефо.

2. Дайте визначення парадокса.

3. Випишіть 3 – 4 парадокси Джонатана Свіфта.

4. Складіть ЛС, кросворди.

Література

1. Бобер О. Вчити учнів сучасному сприйняттю класики. (Методичні рекомендації до організації вивчення його роману “Мандри Гуллівера”) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2007. – № 4. – С. 49 – 53.

2. Богдан Л. Життя та літературна діяльність Дж. Свіфта. 6 кл. // Зарубіжна літерату­ра. – 2005. – № 21 – 24 (421 – 424). – С. 63-68.

3. Зарольська Л. І. Організація роботи з художнім текстом – найважливіший засіб ви­ховання читача (На прикладі вивчення повісті Дж. Свіфта “Мандри Гуллівера”) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2000. – № 2. – С. 19-23.

4. Муравйов В. С. Джонатан Свифт. – М., 1968.

5. Орел В. Я. “Комашине життя” ліліпутів. Джонатан Свіфт “Мандри Гуллівера”. Під­сумковий урок.

6 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2001. – № 12. – С.20-22.

6. Орел В. Я. “Я пишу не заради слави…”. Підсумковий урок за твором Джонатана Сві­фта “Мандри Гуллівера”. 6 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2003. – № 10. – С. 24 – 26.

7. Стрілецький О. “Жадання бачити чужі країні”: Творчість Дж. Свіфта // Всесвітня лі­тература та культура в навчальних закладах України. – 2004. – № 1. – С. 23-26.

8. УрновД. Робинзон и Гулливер. – М., 1973.

Інструктивно-методичні матеріали

Розмірковуючи над життям, над долею людини, мріючи про зміни її “обличчя”, Свіфт вирішив написати роман, в якому б віддзеркалилися його роздуми і споді­вання. Так виник задум “Мандрів Лемюеля Гуллівера”, а згодом цей твір побачив світ. Йшов XVII 26 рік, саме той час, коли письменник брав найактивнішу участь у боротьбі ірландців за незалежність.

“Мандри Гуллівера” – твір фантастичний. Фантастика – це витворені людсь­кою уявою неймовірні картини й образи, яких не буває у дійсності, але які допома­гають якнайповніше виразити думки автора щодо цієї дійсності.

Роман складається з чотирьох частин. У першій – Гуллівер потрапляє до ліліпутів, крихітних чоловічків, у дванадцять разів менших за звичайних лю­дей; у другій – мандрівник опиняється в країні велетнів, а сам ніби перетворив­ся на ліліпута; у третій частині – подорожі Гуллівера до інших вигаданих кра­їн (у цій частині Свіфт таврує тиранів, прославляє боротьбу за незалежність і волю); в четвертій книзі Гуллівер потрапляє до країни розумних коней – гуїн – гумів.

Роман має риси сатиричного. Сатира письменника спрямована проти англійсь­кої монархії, можновладців, несправедливих законів, проти політиків, які мріють лише про високі посади, владу, яким байдуже, що діється за мурами їхніх замків і огорожами палаців.

На відміну від мікрокосму “Робінзона” (цілком раціоналістичного, чітко вивіре­ного, розумного, оптимістичного) художній світ “Гуллівера” досить відносний. У романі немає жодного явища чи персонажа, котрий постав би ідеальним, все тут сповнене безмежних контрастів, суперечностей. Свіфт, як відомо, наслідував при цьому локківську ідею відносності людських якостей, поширюючи її на увесь світ – відтак і на модель людського суспільства.

У перших двох частинах роману в образі країни Ліліпутії в’їдливо – саркастич­но змальовується англійська монархія, проте на прикладі країни велетнів автор утверджує можливість існування й мудрого, гармонійного абсолютизму.

У такий спосіб Свіфт художньо озвучує відому ідею Т. Гоббса, який вважав абсолютизм оптимальною формою правління, що здатний приборкати егоїстичні інтенції людей, трансформувати “війну всіх супроти всіх” у більш – менш гар­монійне монархічне ціле. Варто згадати, що віра у мудрого короля з давніх – давен притаманна англійцю, виплекана в його душі історично, тож вона приро­дно постала як у філософському дискурсі Т. Гоббса, так і в художньому світі Дж. Свіфта.

Однак у третій та четвертій частинах автор зовсім відкидає ідею гуманного царя та гармонійної монархії, а натомість створює гротескні образи літаючого острова Лапути та королівства Трильдрогдрида, де панують абсурд, дурисвітство, нена­висть народу до можновладців, розпуста та самодурство королівського двору. Вва­жають, що подібна негоція спричинена активною участю письменника в ірландсь­ких подіях, які й відкрили йому очі на справжнє єство монархічного устрою. Втім, як відомо, Свіфт взагалі митець антитетичний, який легко припускає найрадикальніші зміни в поглядах та віруваннях. Тож перехід від ідеалізації до рішучого запе­речення монархії в його творі цілком природний.

Водночас англійський парламент змальовується як збіговисько крадіїв та лихварів, а найменшим злом видається римська республіка, її сенатори.

Словникова робота

Антитеза – підкреслене протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, по­чуттів, характерів.

Віги – політична партія, яка відстоювала інтереси буржуазії, влади, зосередженої в руках парламенту.

Гумор – вид комічного, коли серйозне в житті зображується в жартівливому тоні,

Коли про людські вади говориться з добродушною посмішкою. Іронія – засіб гумору та сатири, заснований на приховано – глузливому, зневажли­во-осудливому зображенні людини чи явища.

Куїнбус Флестрин – Людина – Гора.

Сатира – художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного по­єднано з його гострим висміюванням.

Торі – політична партія, яка відстоювала інтереси феодального дворянства, боро­лася за повернення старих, віджилих порядків.

Ліліпутія

– “эти люди превосходные математики и достигли большого совершенства в механике благодаря поощрениям и поддержке императора, известного покрови­теля наук”;

– “монарх живет на доходы со своих личных имений и весьма редко, в самых экстренных случаях, обращается за субсидией к поданным”;

– “упражнения канатных плясунов исполняются только теми, кто добивается получения высокой должности или стремится снискать благосклонность двора. Для этого не требуется ни благородного происхождения, ни хорошего воспитания, достато­чно только с юных лет начать тренировку в акробатическом искусстве”;

– “государственный организм страны разъедают две страшные язвы: внут­ренние раздоры партий и угроза нашествия внешнего могущественного врага”, (с. 51 – 53);

– “величайшие услуги, оказываемые монархам, не могут перетянуть на свою сторону чашу весов, если на другую бывает положен отказ в потворстве их стра­стям”;

– “все государств, преступления караются здесь чрезвычайно строго; но если обвиняемый докажет во время процесса свою невиновность, то обвинитель немед­ленно подвергается позорной казни…”;

– “лилипуты считают мошенничество более тяжким преступлением, чем воров­ство, и потому только в редких случаях оно не наказывается смертью”;

– “всякий, представивший достаточное доказательство того, что он в точности соблюдал законы страны в течение 73 лун, получает право на известные привиле­гий”; “исполнение же законов Англии гарантируется только страхом наказания и нигде не упоминается о награде за их соблюдение”;

– “в здешних судебных учреждениях богиня справедливости изображается в ви­де женщины с шестью глазами – два спереди, два сзади и по одному с боков, что означает ее необычайную бдительность; в правой руке она держит открытый ме­шок золота, а в левой – меч в ножнах в знак того, что она готова скорее награж­дать, чем наказывать”;

– “уголовным преступлением считается неблагодарность”;

– “воспитание детей менее всего может быть вверено их родителям” (с. 70- 73).

Бробдингнег (там главного героя называли Грильдриг):

– С. 166-XVII 3 – рассказ Гулливера о родной стране, ее политическом, эко­номическом и. т. п. устройстве;

– Выводы, к которым приходит король после всего услышанного – это и есть правдивая характеристика Англии XVIII века. (с. XVII 3 – XVII 4);

– Народ, у которого политика не возведена в степень науки; король презирает всякую тайну, изощренность и интригу, как у государей, так и у министров;

– Знания этого народа очень недостаточны и ограничены;

– Все законы состоят из самых ясных и простых терминов, и эти люди не отличаются такой изворотливостью ума, чтобы открыть в законе несколь­ко смыслов;

– В литературе стараются избегать нагромождения ненужных слов и разнооб­разия выражений;

Лапута (“летучий” или “плавучий” остров):

– Все их идеи вращаются около линий и фигур;

– Находятся в постоянной тревоге;

– Различие между мужчинами и женщинами;

– Объяснение того, как король приводит к покорности мятежников или тех, кто оказывается платить налоги, (с. 228).

Столица – Лагадо:

– Г-н Мьюноди; его несхожесть с большей половиной населения города; его взгляды и принципы жизни, их оценка Гулливером, (с. 236 – 238);

– Академия прожектеров – ее предназначение, изобретения профессоров, их значимость и актуальность; отношение к литер, таланту (с. 248 – 249);

– Школа полит, прожектеров (с. 252).

Глаббдобдриб (“остров чародеев и волшебников”):

– Древняя и новая история;

– Проблема древней литературы и комментариев к ней;

– Проблема научных открытий и их значительности в определенный историчес­кий период;

– Истинные причины многих великих событий.

Лаггнегг:

– Раболепие перед королем;

– Бессмертие и отношение к нему героя и лаггнежцев. Струльдбруги.

Страна Гуигнгнмов:

– Устройство жизни людей – коней;

– Природа правительства в Англии, первый министр (с. 344 – 346).




САТИРИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ В РОМАНІ ДЖОНАТАНА СВІФТА “МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА”
Обратная связь: Email