Секстина (італ. sextina, від лат. sex – шість) – строфа із шести рядків подовженого (п’ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв; досить поширена в українській поезії:
Щодень гостріші лінії руки, а
Темніше – восковіюче обличчя. б
І голос твій уже такий слабкий, а
Неначе він доходить з потойбіччя. б
Гарячим болем спалені уста, в
А в у з голові – чорна тінь хреста в
(І. Качуровський). Подеколи у С вживається римування за схемою абабаб (“Слово про рідну матір” М. Рильського) чи аббааб:
Чи зумієш ти кохати, а
Щоб за все, про все забути, б
Щоб усі зірвати пути, б
Щоб усі зламати грати? а
Чи зумієш ти літати, а
Щоб зі мною в парі бути? (М. Вороний). б
Трапляються С, побудовані за принципом тернарного римування (аабввб). Всі ці схеми римування виникли в середньовічній італійській поезії, зазнавши у процесі еволюції певних модифікацій.