Щастя родини як першоджерело щастя суспільного (ідея сімї у творчості Т. Шевченка)
Тема гармонійної сім’ї посідає у поезії Т. Г. Шевченка одне з основних місць. Поет не випадково надає їй такого важливого значення, бо у своєму баченні ідеального суспільства він ставить сім’ю (мікрородину) основою держави (макрородини), а держава, у свою чергу, має сприяти гармонійному улагодженню сім’ї. Саме про це мріяв Кобзар, проголошуючи: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі. Але в суспільстві, у якому жив поет, усе чинилося навпаки: держава руйнувала сім’ю, перетворюючи квітучі села на обідрані поселення, ламала людські долі та душі. Споконвічно менталітет української родини відзначався високою порядністю, але держава царів і “панів” примушує людину забути Бога (тобто святі моральні настанови), а взяти за божество державу гнобителів і їй служити та молитися.
За таких умов руйнуються етичні норми, за якими здавна жили українці: нехтувалися родинні зв’язки, забувалися батьки, залишалися без неньки новонароджені діти, сини віддавалися війську чи урядовим структурам, дочки – панам. Ці картини руйнації сім’ї йдуть від поезії до поезії, переплітаються, доповнюють одна одну і виливаються у висновок: коли не буде у державі любові, взаєморозуміння та єдності, почнуть остаточно розпадатися й родини: Одцурається брат брата І дитини мати.
І дим хмарою заступить Сонце перед вами, І навіки проклюнетесь Своїми синами! Та хіба може Кобзар змиритися з цим сумним пророцтвом? Щиро вболіваючи за долю України, за її майбутнє, він вказує на шлях, який приведе до щасливого розквіту рідної землі: Подивіться на рай тихий, На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну.
Розкуйтеся, братайтеся, У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає І на небі, а не тілько На чужому полі, В своїй хаті своя й правда. І сила, і воля. Через роки, через усю творчість проніс Т. Г. Шевченко у своєму серці біль родинних трагедій, розповідаючи про них у своїх поезіях. І якщо у перших його творах ми бачимо гармонійну родину в образі хати із садком, то пізніше цеіі образ здобуває значення не лише символу родинного гнізда, а й духовного дому, що його людина будує, як “рай”, який, зрештою, залишається у вічності. Цей “рай” і є омріяна поетом “сім’я вольна, нова”, про яку він говорив у своєму “Заповіті”. В цій сім’ї братам треба обійнятися, тоді й “мати усміхнеться, заплакана мати.
Благословить дітей своїх”. Немає сумніву, що мова йде про матір усього нашого роду – Україну, що є берегинею кожної сім’ї.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)Твір на тему: Щастя родини як першоджерело щастя суспільного (ідея сімї у творчості Т. Шевченка)
Щастя родини як першоджерело щастя суспільного (ідея сімї у творчості Т. Шевченка)