|  | 

Штрихова стилістика

“Штрихова стилістика” – заміна довгих описових періодів лаконічною фіксацією зображення, міркувань оповідача або персонажа. Швидка зміна переживань та настроїв передається стислими “мазками”, “штрихами”. Задля цього використовуються номінативні мовні конструкції, дієслівні градації, еліпси, фігури умовчання тощо. В українській прозі прийоми “Ш. с.” спорадично використовували Марко Вовчок, Л. Глібов та ін.

Особливого поширення вона набула у модерністській літературі на початку XX ст., зокрема в імпресіоністичній прозі М. Коцюбинського, в експресіоністичній В. Стефаника та ін. “Ш. с.” притаманна новелістиці (Г. Косинка), кіноповісті (О. Довженко), поезії (Є.

Плужник). Приклад “Ш. с.” – вірш “Га?” авангардиста В. Хмелюка:

Глянь, пристань! Крамар Сагайдачний кармазинне

Військо веде. Поясами парчевими підперезане, ген

Там за горбами. Ой, жах, темінь угорі. Блиск бляшаний

Сріблом гуде. З заході їздці розлючені. Димний гамір

Хмари підпер. Горить степ стрілами.




Штрихова стилістика
Обратная связь: Email