Сім правил покарання дитини

Запам’ятайте сім правил покарання дитини

1.Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному (воно повинно бути корисним).

2.Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (жодних покарань “про всяк випадок”).

3.За один раз – одне покарання. Навіть, якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. У жодному разі не забирайте подарунки на знак покарання.

4.Пам’ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з’ясували, що вчинок скоєно надто давно, краще не карайте.

5.Покараний – прощений. Сторінка перегорнулась, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6.Покарання – але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю і вважає, що ви несправедливі, – покарання подіє у зворотному напрямку.

7.Дитина не повинна боятися покарання.

Не можна карати й сварити:

– якщо дитина хвора;

– якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

– якщо дитина їсть;

– після сну;

– перед сном;

– під час гри;

– під час виконання завдання;

– одразу ж після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння) – необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно втішати дитину);

– якщо дитина не може подолати страх, лінь, рухливість, роздратованість, будь-який недолік, але щиро намагається подолати його;

– в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

– якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

– якщо ви самі перебуваєте в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. У цьому стані гнів завжди неправий.