Синдром емоційного вигорання у педагогів

Інтерактивна профілактична програма

Мета: відновити уявлення про синдром “емоційного вигорання”, його негативний вплив на особистість педагога, формувати вміння проводити само діагностику СЕВ і застосовувати природну регуляцію та саморегуляцію психоемоційного стану.

Вступ.

Ведучий. Доброго дня всім присутнім у цій аудиторії! Сьогодні ми будемо учасниками інтерактивної програми “Синдром емоційного вигорання у педагогів та шляхи його профілактики”.

Ця тема, я впевнена, хвилює все людство, особливо педагогів і тих, хто з ними працює. На нашому зібранні ви отримаєте матеріал, який зможете застосовувати у роботі зі своїми педагогічними працівниками, а також особисто для себе.

Ми виконуватимемо вправи на саморегуляцію та розслаблення, будемо самостійно здійснювати діагностику та профілактику емоційного вигорання.

Але насамперед потрібно пригадати, що ж таке “синдром емоційного вигорання”.

Мозковий штурм “СЕВ – це…” (робота у групах)

Мета: активізація знань про синдром емоційного вигорання.

Учасники об’єднуються у 3 – 4 групи за кольорами смужок, які лежать перед ними. Кожна група пропонує визначення СЕВ (1хв).

Ведучий. Отже, СЕВ – це синдром, що розвивається внаслідок безперервного впливу на людину стресових ситуацій і призводить до душевної, фізичної, інтелектуальної перевтоми та виснаження.

Уперше поняття СЕВ (синдром “емоційного вигорання”) увів американський психолог Дж. Фрейденберг 1974 року. Чому саме педагоги страждають на емоційне вигорання?

Бо основним джерелом вигорання є спілкування з людьми, і школа – найбільший осередок конфліктних випадків. Саме педагогічна діяльність насичена різними напруженими ситуаціями. До них належать:

Взаємодія вчителя з учнем; Ситуації, що виникають при взаємодії з колегами та адміністрацією (перевантаження дорученнями, надмірний контроль тощо); Ситуації спілкування вчителя з батьками.

Важко навчити учнів ділитися з товаришами, заступатися за слабших,

Просити вибачення за свої погані вчинки й не повторювати їх, виправляти помилки і не бути руйнівником, якщо найближчі дитині люди – Мама і тато – сповідують теорію “переступити через інших”. І декотрі з батьків готові розірвати вчителя на шматки за те, що дитина може запитати вдома: “А чи правильно ви живете, мамо і тату?”.

Звичайно, життя розсудить дорослих, відкриває істині буття. А поки що педагогові потрібно чимало мужності й сил, аби щоденно усміхненим заходити до класу, обіймати поглядом усіх своїх милих, унікальних “чомучок”, дарувати їм любов і мудрість.

Мало хто з учителів витримує таке напруження. Професійне вигорання є наслідком некерованого стресу, викликаного спілкуванням у професійній діяльності.

В окремих випадках напруження сягає критичного рівня, і вчитель втрачає самовладання, що неприпустимо у педагогічному процесі. Це явище проявляється в пасивно-захисній (сльози) або в агресивній формі (крик, нервове ходіння по класу, різкий стукіт по столу тощо).

Ще гіршим є зовнішнє стримування емоцій, тоді як усередині відбувається сильний емоційний процес, який не сприяє заспокоєнню, а навпаки – підвищує емоційне напруження й негативно позначається на здоров’ї.

Отже, емоційному вигоранню передують негативні емоції професійного та особистого життя.

Вправа “Баланс реальний і бажаний”

Мета: з’ясувати, чи є відмінності між реальним і бажаним співвідношенням важливих сфер діяльності особистості (професія, особисте життя, хатня робота), наскільки ці відмінності суттєві. Подивитися на власні стосунки з професією ніби збоку, визначити своє ставлення до ситуації, що склалася, пробачити актуальні проблеми та “перекоси” в розподілі психічної енергії.

Ведучий. Орієнтуючись на внутрішні відчуття, у першому колі секторами відмітьте, як зараз співвідносяться у вашому житті фах (професійне життя), хатня робота, особисте життя (подорожі, відпочинок, захоплення). У другому колі зобразіть бажане співвідношення відповідних сфер життя.

Що менше відмінностей між двома колами, то впевненіше можна стверджувати, що з розподілом психічної енергії у вас усе в нормі. Якщо відмінності між зображеними секторами першого і другого кола суттєві, є більше підстав вважати, що у вас може розвинутися емоційне вигорання, що психічна енергія у вашому житті розподіляється не так, як би ви цього хотіли.

Мозковий штурм (робота у групах)

Мета: активізувати знання про симптоми та складові СЕВ.

Учасники об’єднуються у 2 – 4 групи за кольорами прямокутних стікерів. Перші дві групи пропонують перелік симптомів емоційного вигорання, інші дві – складові СЕВ (3 – 5 хв).

Симптоми СЕВ:

Поведінкові (небажання йти на роботу, бачити учнів, часті запізнення, формальне виконання обов’язків); Афективні (втрата почуття гумору, підвищена дратівливість, байдужість, пригнічений настрій); Когнітивні (думки про зміну професії, слабка концентрація уваги, сумніви в корисності роботи); Фізіологічні (порушення сну, зміна апетиту, схильність до інфекційних захворювань, головні болі, проблеми з травленням).

Складові синдрому вигорання:

Емоційне виснаження (відчуття спустошеності й незадоволення, викликане власною професійною діяльністю) виникає при перевантаженні, гніві та депресіях, на уроках коли учні не слухаються; Деперсоналізація (байдуже, негуманне, цинічне ставлення до людей, із якими працюєш); Редукція фахових досягнень (виникнення відчуття некомпетентності у своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній).

Пригадавши симптоми та складові, можна говорити про стадії СЕВ, які на основі цих симптомів виникають.

СтадіїСЕВ

І стадія. Усі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі – через

Турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу.

Залежно від характеру діяльності, сили нервово-психічних навантажень і особистісних характеристик спеціаліста перша стадія може формуватися протягом 3 – 5 років.

ІІ стадія. Зниження інтересу до роботи, потреби у спілкуванні (зокрема і з близькими): “не хочеться бачити” тих, із ким спеціаліст працює, “у четвер відчуття, що вже п’ятниця”, тиждень триває нескінченно, прогресування апатії до кінця тижня, поява стійких соматичних симптомів (немає сил, енергії, особливо наприкінці тижня, головні болі увечері, часті застуди, підвищена дратівливість). Симптоми проявляються регулярніше, затяжні й важко піддаються корекції. Людина може почуватися виснаженою після доброго сну і навіть по вихідних.

Час формування – 5 15 років.

ІІІ стадія. Ознаки і симптоми є хронічними. Можуть розвиватися фізичні та психологічні проблеми (виразки шлунку, депресія). Людина починає сумніватись у цінності своєї роботи, професії та самого життя. Характерна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил.

Спостерігаються порушення пам’яті та уваги, сну особистісні зміни. Посилюється прагнення до усамітнення. Стадія може формуватися 10 – 20 років.

Знаючи складові емоційного вигорання, його стадії та симптоми, можна зробити само діагностику емоційного вигорання. Для цього скористаємося аркушами самодіагностики.