|  | 

СИНОПСИС

СИНОПСИС, чи коротке зібрання од різних літописців про початки слов’яно-російського народу” (перше віщання у Лаврській друкарні 1674 р., всього більш як 25 перевидань) опублікований із благословення Києво-Печерського архімандрита Інокентія Гізеля (деякі вчені вважають його і автором). У науковій термінології давніх греків “синопсис” – виклад в одному загальному огляді у стислій формі, без детальної аргументації й теоретичних роздумів певного предмета чи якоїсь конкретної галузі знання. Синопсис є новим етапом у розвитку давньоукраїнської історіографії.

Джерелами для його написання були літопис Нестора, польські хроніки, опис сучасних авторові подій до царювання Федора Олексійовича (1529). В основу пам’ятки, на думку М. Сумцова, покладена хроніка ігумена Михайлівського монастиря Феодосія Софоновича про події в Русі до 1290 р.

“Синопсис” складається з 110 розділів; це короткий нарис східнослов’янської історії від найдавніших часів до останньої чверті XVII ст. Перші 11 розділів оповідають про Ноя та його трьох синів (Сіма, Хама та Яфета), походження слов’ян від Яфета; за ними йдуть розділи про вольності і землі слов’янські, які їм дарував Александр Македонський за допомогу й підтримку у 310 р. до Р. X.; історію походження і назви росіян; про народи, які Синопсис називає сарматськими (поляки, литовці, росіяни), роксоланськими (українці) тощо; 12 – 74 розділи розповідають про преславне, верховне для всього руського народу місто Київ із залученням опису язичницьких обрядів і міфології, де особливо детально відтворений період князювання Рюриковичів, зокрема Володимира Великого та Володимира Мономаха (30- 50 розділи); 75 – 103 розділи – період князювання Димитрія Донського та Куликовська битва, опис якої займає чверть книги (у виданні 1680 р,); докладно розповідається про турецькі походи під Чигирин 1677 – 1678 рр. та оборону силами козаків і московського війська святих київських місць 1679 р. Такий розподіл інформації, а також те, що історичні події Російської держави подані так, що мусять доповнювати чи роз’яснювати події української історії, засвідчують, на думку М. Сумцова, саме українське, київське походження літопису. Автор підносить і пропагує популярну на той час ідею єднання слов’янських земель перед лицем магометанської небезпеки, ідею необхідності спільних зусиль усіх слов’янських країн у боротьбі за звільнення християнських земель від турецького іга.

У праці поєднано особливості давньоруської традиції літописного викладу і новітні спроби розповісти про історичні події з огляду на нові суспільно-історичні та культурні обставини, зокрема в контексті прагматичного тлумачення історії у бароковій манері.

Актуальність порушених питань, широкий часовий діапазон зв’язно, лаконічно та стисло висвітлюваних подій, довершена літературна форма, цікава розповідь, введення до тексту сказань і крилатих висловів, адресованість широкій аудиторії – все це зробило “Синопсис” однією з найпопулярніших історичних книг XVII ст. Вона мала велике поширення не лише в Україні, Білорусі, Росії, а й в усьому православному світі, перекладена грецькою та латинською мовами і до XIX ст. слугувала посібником з історії.

Літ.: Дорошенко Д. Огляд української історіографії. Прага, 1925; Чистякова Е. В. Синопсис // Вопр. истории. 1974. № 1; Історія української літератури: У 2 т. К., 1987. Т. 1.

Г. Усатенко




СИНОПСИС
Обратная связь: Email