|  | 

Скорочено – ГАЗЕЛІ – ГАФІЗ

8 КЛАС

ГАФІЗ

ГАЗЕЛІ

Серце – скинія святині: для любові тихий храм.

Очі – дзеркало, щоб любо відбивалася ти там.

Я забув і сьогосвітнє, й тогосвітнєє життя:

Ти – єдина в мене пані, сам в ярмо хилюся я.

Та чи зважусь я ступнути на поріг твоїх палат,

Де й зефір не сміє віять, а побожно йде назад?!

Як колись було Меджнуну, так мені воно тепер…

Вік минає – все вмирає, цей – живе, а той помер…

На душі – скарбниця щастя, я з кохання наче цар.

Це все ти мені даруєш, це од тебе щедрий дар!

Хай твій образ, милий, гарний, не стирається з очей:

Там йому затишне місце, неприступне для людей.

З мого пораненого серця твої уста пили доволі.

Щоб жив я, хай у серці в тебе не гасне пам’ять хліба-солі!

Ти та перлина найчистіша, що й у небесній кущі часто

На чотках згадують зичливо про неї в ангельському колі.

Коли ти щирості не віриш, то перевір мене, благаю!

На пробі злото відрізняють від камінця, що скніє долі.

Коли Гафізові своєму на серце пробу не поставиш,

Тоді побудь із ним, дозорцю, іще день-два в земному долі!

Я по троянду в сад спустився на світанні,

Там саме соловей зайшовся в щебетанні.

Мій побратим гіркий, закоханий в троянду,

Ронив, ридаючи, мелодії весняні.

Троянда й соловей були на думці в мене,

Коли гуляв я сам у ті години ранні.

Її з колючкою з’єднала забаганка,

А він співає їй, незрадний у коханні.

Так глибоко мені ввійшов той спів у серце,

Що зупинився я в раптовім хвилюванні.

О, скільки тих троянд цвіте в саду! Одначе

Тим більше ран од них, що більш вони жадані.




Скорочено – ГАЗЕЛІ – ГАФІЗ
Обратная связь: Email