|  | 

Скорочено “О земле втрачена явися” Стуса

У вірші незвичайних метафор, порівнянь: “дня розгойдані тарілі”, “бризкит райдуги в крилі”, “солодавий запах винниць, як гріх, як спогад і як біль” та ін. Твір присвячено рідному краєві.

Написаний у формі звертання, він являє собою низку риторичних запитань, різних за змістом і тональністю, які йдуть за певним образом картинкою. У вірші відтворено художній образ України. Ліричний герой сподівається, що спогади про рідний край врятують його душу від несправедливості й зневіри.

Вірш “О земле втрачена, явися” належить до невільницької лірики. Ліричний герой поезії сумує, страждає в розлуці з рідною землею, він пригадує забуті дні – “сині ниви”, “перегуд шмелів”, “лет голубів” і її – “гішну і святу”, кохану. І просить “землю втрачену”, щоб явилася вона йому хоч уві сні – дати силу, порятувати зболену душу. Обрамлення підсилює тужливі настрої поета.

Для поета Україна – не просто образ рідної землі. Це незмінний складник його душі, що завдає страждання і відночас лікує.

У Вірші “О ЗЕМЛЕ ВТРАЧЕНА, ЯВИСЯ!” відтворено поетичний образ України. Це – щира розмова сина з рідною землею, далекою і втраченою. У зболеному серці українського патріота незгасним образом сяє рідна земля, допомагаючи йому винести тяжкі табірні випробування.




Скорочено “О земле втрачена явися” Стуса
Обратная связь: Email