Скорочено – САД (В ОГНІ НЕСТРИМНОЇ НАВАЛИ…) – ВОЛОДИМИР СОСЮРА
В огні нестримної навали
Рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
І за минулим сумували…
Руками власними тюрму
Творили ми собі одвічну…
О будьте прокляті, – кому
Назад повернуте обличчя!
Кати нас брали на штики
За слово, правдою повите…
Ви ж розумієте?! Віки
Не знали ми, чиї ми діти!..
Хтось застромив у серце шило
В чеканні марному весни…
В саду розкішному лишились
Одні пеньки та бур’яни.
Кати на струни наші жили
Тягли із рук, як сон, блідих…
І з нас співців собі купили,
Щоб грали їм на струнах тих.
Ми йшли кривавими стежками,
Нам тільки снився волі гук.
І похоронно над полями
Кричав і плакав чорний крук…
Він нам кричав про волі гнів,
Щоб ми повстали, захотіли!..
Й кривавий дзюб об струни-жили
В безкраїм розпачі точив…
Коли ж приходили раби
Володарям на струнах грати,
Серця не тисло від журби
І не обурювали грати…
А струни плакали… Не в бій –
Вони нас кликали в утому…
Та от прийшов співець новий
І в струни вдарив по-новому.
І ми здригнули!.. Душі громом
Залив музичний буревій,
Що мчав, мов рокоти ріки,
Що рвався вдаль крізь піну шалу!
І розцвіли старі пеньки,
І бур’яни травою стали…
Це вдень було, коли той спів
Так схвилював серця всім хорі…
А уночі вже сад шумів
І крізь гілля сміялись зорі…
Так несподівано і скоро
Наш сад постав і зашумів…
Його рубали, а він ріс!
На місці зрубаного дуба
Росли нові!.. І навіть хмиз
Угору дерся!.. Краю любий!..
Ми дочекалися весни,
Ми вже підходимо до брами!..
Це ти той сад, о краю мій,
Колись порубаний катами!..
Над золотими берегами
Ти знов шумиш, такий рясний…
Твір на тему: Скорочено – САД (В ОГНІ НЕСТРИМНОЇ НАВАЛИ…) – ВОЛОДИМИР СОСЮРА
Скорочено – САД (В ОГНІ НЕСТРИМНОЇ НАВАЛИ…) – ВОЛОДИМИР СОСЮРА