|  | 

Скорочено “Соловей” Забіла

Не щебечи, соловейку. Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький. На зорі раненько.

Як затьохкаєш, як свиснеш. Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько.

Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися, І як сонце зійде. Твоя пісня дуже гарна, Ти гарно й співаєш, Ти, щасливий, спарувався І гніздечко маєш! А я бідний, безталанний.

Без пари, без хати: Не досталось мені в світі Весело співати. Сонце зійде – я нуджуся, І заходить – плачу: Котру люблю дівчиноньку, Тієї не бачу. Довго й чутки вже не маю Про милу дівчину; Цілий вік свій усе плачусь На лиху годину. Не щебечи, соловейку, Як сонце пригріє!

Не щебечи, малюсенький, І як вечоріє! Ти лети, співай тим людям, Котрі веселяться; Вони піснею твоєю Будуть забавляться. А мені такая пісня Душу роздирає! – Гірше б’ється. моє серце, Аж дух завмирає.

Пугач мені так годиться: Стогне, не співає; Нехай стогне коло мене Да смерть возвіщає.

В. Забіла у вірші “Соловей” використовує прийом поетичного паралелізму, щоб передати почуття закоханого ліричного героя. Герой говорить, як гарно співає соловей – аж серце завмирає у тих, хто його слухає. І це зрозуміло, адже той соловейко закоханий, має дружину, гніздечко. А він – “бідний, безталанний”, не має ні пари, ні хати, не може одружитися з тією, котру любить. Тому просить соловейка не щебетати, не ятрити душу.

До його настрою тепер більше підходить крик пугача – злого віщуна. Написаний твір у дусі народної пісні з усіма її жанровими ознаками, покладений на музику.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему: Скорочено “Соловей” Забіла




Скорочено “Соловей” Забіла
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email