Коли мене питають: “Любиш ріки,
Річки, і річечки, і потічки?” –
Відмовчуюсь: вони в мені навіки,
А для мого народу на віки…
Коли мене запитують: “Народу
Чи зможеш прислужитись, як і де? ” –
Мовчу: на ясні зорі, на тихі води
Хай випадкове слово не впаде…
Коли мене питають: “Любиш землю,
Степи, озера, яблуні в саду? ” –
Я знов мовчу: від них не відокремлю
Себе й тоді, як в землю перейду…
Коли мене питають: “Рідну мову
Чи зміг би поміняти на чужу? ” –
Моя дружина сину колискову
Співає тихо… Краще не скажу…
Коли мене питають: “Україну
Чи зможеш ти забуть на чужині? “
Кричу: “Кладіть отут у домовину
Живим!.. Однаковісінько мені…”