СЛОВНИК ЮНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦЯ

Українська література 6 клас

ДОДАТКИ

Акровірш – поетичний твір, у якому початкові літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово чи фразу.

Алегорія, алегоричність (від гр. – інакомовлення) – двопланове художнє зображення (реальне і приховане, текст і підтекст), що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ під конкретними художніми образами.

Анафори, або єдинопочаток (від гр. – піднесення) – повторення звуків, слів, словосполучень на початку віршових рядків.

Аргументувати (обгрунтовувати) – наводити докази.

Байка – невеликий ліро-епічний твір повчально-алегоричного змісту, що має сюжет і мораль.

Бестселер (від англ. – кращий і продавати) – книга, що має великий читацький попит і тому видана великим тиражем.

Білий вірш – вірш, у якому рядки не римуються.

Вертеп – ляльковий театр, вистава на різдвяні теми.

Віршова мова – мова упорядкована, ритмічна. Рядки – короткі, об’єднані у групи (строфи).

Віршовий ритм (від гр. – такт, розміреність, узгодженість) – ритм, що створюється упорядкованим чергуванням рядків, наголошених і ненаголошених складів.

Гіпербола перебільшення властивостей чи ознак когось або чогось.

Головний герой – образ-персонаж, довкола якого відбувається основна дія у творі, найглибше розкривається його характер.

Гумор – доброзичливий, жартівливий сміх, що допомагає виправити певні вади людського характеру, недоліки поведінки та ін.

Декорація – художнє оформлення сцени.

Детектив (від англ. – розкриття) – пригодницький твір, у якому зображено розкриття таємниці, пов’язаної зі злочином.

Динамічний (сюжет) – сюжет, який швидко рухається (розгортається).

Діалог – розмова двох або кількох людей, персонажів, героїв твору.

Драматичний твір (п’єса) – художній твір, написаний для постановки на сцені. Складається з діалогів, монологів, полілогів, ремарок; поділяється на дії (акти), яви (картини).

Другорядний герой – образ-персонаж, який допомагає розкрити характер головного героя, основний конфлікт у творі.

Експозиція в художньому творі – та його частина, в якії: розповідається про місце, час дії, основних персонажів.

Епіграф – напис (цитата, афоризм) перед основним текстом твору.

Епітет – художнє, образне означення, яке підкреслює у зображуваному особливу рису.

Епітети постійні – епітети, що часто вживаються в художніх творах із певними словами, підкреслюють якісь сталі ознаки явищ, предметів, характеристики людей.

Епічний твір – твір, у якому про щось розповідається, описується побут, історія життя, пригоди та вчинки героїв.

Жанр літературний – різновид творів у літературі, які мають певні сталі ознаки. Наприклад, оповідання, повість, поема, вірш, байка тощо.

Загадка – влучне, образне запитання, в якому натякається на відповідь, або прихований опис предметів і явищ, що потребує відповіді.

Зачин (зав’язка) у творі – початок розповіді чи опису.

Ідея твору – основна думка у творі.

Інверсія – змінений звичний порядок слів у реченні.

Інтермедія (від лат. – проміжний) – невелика комічна сценка у п’єсі, що виконується між актами основного дійства.

Інтонація (від лат. – голосно вимовляю) – тон мовлення (читання, розповідь), яким передається зміст, настрій, емоції. Може бути розповідною, питальною, окличною, спонукальною, перелічувальною та ін.

Інтригуючий – такий, що зацікавлює таємничістю, неясністю.

Іпатіївський (Іпатський) список (літопис) – один із двох переписаних варіантів “Повісті минулих літ”. Другий – Лаврентіївський список.

Іронічний – такий, що містить приховане глузування, висміювання.

Казка – твір, у якому розповідається про вигадані, фантастичні події.

Календарно-обрядові пісні ті, що виконуються під час календарних свят, обрядів.

Колискова пісня – різновид народних родинно-побутових пісень, що виконується уповільнено, має пестливу лексику.

Коломийки – короткі жартівливі пісні, пов’язані з однойменним танцем. Поширені в Західній Україні.

Колядки переважно величальні пісні, що виконуються під час Різдвяних свят,

Конфлікт у творі – суперечність між кимось або чимось у творі.

Критичне мислення – таке, яке характеризується вмінням самостійно розглядати, оцінювати когось або щось.

Кульмінація – найвище напруження зображуваних подій.

Легенда – придумана і переказана оповідь про якусь подію, особу” явище, походження назв, що сприймається як достовірна.

Ліричний герой – образний двійник автора у творі (найчастіше поезії), який є носієм його емоцій, почуттів, думок тощо.

Ліричний твір – художній твір, у якому через образ ліричного героя висловлюються авторські думки, емоції, почуття.

Ліро-епічний твір (ліро-епос) – літературний жанр, у якому поєднуються зображальні та виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу.

Літературна казка – казка, складена однією людиною, письменником.

Літописи – записи у хронологічній послідовності історичних подій.

Логічний наголос (від гр. – правильний, змістовний) – виділення інтонацією найважливішого щодо змісту слова в реченні.

Метафора – називання одного предмета через опис ознак іншого, схожого чи контрастного.

Мистецтво – створений за допомогою художніх образів, уяви, фантазії, емоцій, почуттів і мислення новий світ, який може нагадувати і відтворювати реальну дійсність.

Міф – первісне уявлення давніх людей про всесвіт, явища природи, тварини, рослини, власну історію, про богів та героїв.

Міфологія – сукупність міфів.

Мова автора – авторська оповідь про події та героїв (персонажів).

Мова персонажа – висловлення героя твору.

Монолог – зв’язне висловлювання однієї людини (персонажа).

Мораль байки – повчальний висновок наприкінці твору.

Мотив (від лат. рухаю) – підтема, яка супроводжує, доповнює основну тему твору. Наприклад, тему боротьби за визволення може супроводжувати мотив вірності.

Народна казка – казка, придумана багатьма людьми, може мати кілька варіантів, жанр фольклору.

Народна пісня – жанр фольклору, вид усної колективної творчості.

Образне слово, образ – особливе поетичне слово (або група слів), що вражає своєю красою, незвичністю, загадковістю, має багато значень, які кожен розуміє по-своєму.

Оповідання – невеликий прозовий твір, у якому розповідається про якийсь епізод із життя одного персонажа (або кількох).

Пауза (від лат. – припинення) перерва у мовленні.

Пафос (від гр. – почуття, пристрасть) почуття піднесеності, натхнення, пов’язане з основною ідеєю твору.

Пейзаж у літературному творі – образний опис природи, який створюється за допомогою художніх засобів.

Періодика – видання, що виходять друком регулярно, через певні проміжки часу. Це журнали, газети, щорічники.

Персоніфікація – уподібнення речей, явищ, рослин, тварин людським якостям.

Підтекст – прихований зміст твору, який прочитується за основними епізодами, рядками, безпосередньою оповіддю, між рядками.

Пісня-гімн (від гр. – похвальна пісня) – урочистий музичний твір, який використовується як символ держави.

Пісня літературного походження пісня, створена одним автором, популярна настільки, що може мати кілька варіантів, сприймається як народна.

Повість середній за обсягом прозовий твір, у якому йдеться про певні важливі події життя, пригоди одного або кількох персонажів.

Поема – великий віршовий, переважно ліро-епічний твір, у якому зображено важливі, яскраві події, виражено їх сприйняття та оцінку.

Полілог – пов’язані спільною темою висловлювання, що належать багатьом людям.

Порівняння зіставлення одного предмета, явища з іншим, подібним.

Портрет у художньому творі – словесний опис зовнішності персонажа, дійової особи, ліричного героя.

Пригодницький твір – епічний твір, у якому описуються незвичайні або небезпечні події, сюжет розвивається швидко, інтригуюче, діють сильні, яскраві герої.

Приказка – короткий влучний народний вислів, у якому на висновок лише натякається. Наприклад: “Косо, криво, аби живо”.

Прислів’я – короткий влучний народний вислів із повчальним висновком. Наприклад: “Вік живи – вік учись”.

Притча – невелика повчальна алегорична оповідь, у якій опосередковано, приховано (підтекстово) присутня мораль.

Прозова мова – така, що не організована ритмічно, нагадує розмовну мову.

Прототип – конкретна особа, факти життя або риси характеру якої покладено в основу образу літературного персонажа.

Псевдонім – вигадане ім’я, прізвище або авторський знак замість власного.

Ремарка – коротке пояснення автора у драматичному творі про час, місце дії, портрети дійових осіб, їхню поведінку тощо.

Рефрен (приспів) – повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у поетичному творі.

Рима – співзвучність закінчень рядків у віршах.

Розвиток дії (основна частина) у творі – послідовне розгортання наступних після початку розповіді подій.

Розв’язка (кінцівка) у творі – завершальна, підсумовуюча його частина.

Романтичний пафос художнього твору – емоційно-піднесений, мрійний настрій, що присутній у ньому.

Сатира – гостре висміювання, критика чогось або когось, його поведінки.

Символ (образ-символ) особливий образ, що має багато значень.

Систематизувати – приводити в певну систему, впорядковувати.

Смислові якості – такі, що стосуються змісту, суті чого-небудь.

Співомовка – гумористичний вірш, створений на основі фольклорних сюжетів, запозичених із анекдотів, бувальщин, казок, у яких відтворено комічні життєві ситуації.

Стилізований твip – такий, якому надано особливостей якогось іншого твору.

Стрілецькі пісні – патріотичні пісні, створені бійцями загонів Українських січових стрільців під час національно-визвольної боротьби українського народу (1915-1920).

Строфа – кілька (2-3 І і більше) віршових рядків, виділених у групу, зв’язаних спільною думкою та системою римування.

Строфічний твір – такий, що поділений на строфи.

Сюжет – основна подія чи кілька подій, про які розповідається у творі. Складається із зачину, розвитку дії, кульмінації, розв’язки.

Тавтологія – повторення того самого слова або однокореневих слів, виразу, думки задля посилення емоційності та виразності мови.

Тема твору – те, про що розповідається в художньому творі.

Темп (від італ. – час, тривалість) – швидкість читання або розповіді, якої вимагає сам текст. Може бути швидким, середнім, повільним.

Триптих художній твір, що складається з трьох частин, об’єднаних спільною темою.

Умовний – такий, який не існує реально, а лише уявляється.

Фольклор – усна народна творчість.

Фразеологізм – усталений, цілісний за значенням вираз.

Характеристика – визначення істотних, характерних для когось або чогось особливостей, ознак.

Художній опис – опис чогось або когось, у якому використано художні засоби – епітети, порівняння, метафори. Через художній опис можна висловити своє ставлення до зображуваного.

Щедрівки – віршові побажання своїм рідним, близьким, гостям під час новорічних та Різдвяних свят.