|  | 

Сонет 130 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПИР

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжнійший за її уста,

Не білосніжні пліч овали,

Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди,

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої – цілком земні.

І все ж вона – найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему: Сонет 130 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПИР




Сонет 130 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПИР
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email