|  | 

Сонет 141 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР

Мій зір тебе не любить, далебі,

Усякого набачившись пороку.

Та серце любить і не вірить оку,

Сто сотень вад не бачачи в тобі.

Ні голос твій, не надто милий вуху,

Ні дотик ніжний, пахощі і смак

Не владні затягнуть мене ніяк

На учту зору, доторку і слуху.

Та навіть всім п’ятьом моїм чуттям

Не визволити серця із неволі,-

Воно, як раб, твоїй покірне волі,

За усміх твій платитиме життям.

Та вже хоч тим у виграші я буду,

Що ти – мій гріх – даєш мене до суду.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Твір на тему: Сонет 141 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР




Сонет 141 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email