Становлення творчої особистості

Демократичні процеси в державі вимагають вироблення нових суспільних вимог до освіти. Ще на початку ХХ століття Софія Русова писала: “Якщо ми потребуємо демократії, то мусимо виховувати молодь для того, щоб ця модель могла утвердити новий гуманний світ.

Я вважаю, що школа сьогодні – це школа самореалізації і самоактуалізації особистості. Моє завдання – не тільки дати дітям суму знань, а й навчити спілкуватися, вирішувати проблеми, знаходити вихід із нестандартної ситуації.

Щоб зробити навчання цікавим, захоплюючим, відтак керуюся такими положеннями:

● знання розуму не навчають (“Краще мати добре влаштовану, ніж добре наповнену голову” (Мішель Монтень);

● щоб навчити дитину мислити, треба навчити її діяти (китайське прислів’я каже: “Почув – і забув, побачив – і запам’ятав, зробив – і усвідомив, виклав (тобто розповів, пояснив комусь) – і зрозумів”).

Переконана, що урок повинен стати потрібним для кожного учня зокрема, допомогти в реалізації власної мети, задумів, прагнень. Тому 10 років назад я обрала особистісно – зорієнтоване навчання, яке спирається на педагогіку співробітництва. Найефективнішими з погляду досягнення цілей є активні й інтерактивні технології навчання. Не зразу я “прийшла” до того, що для реалізації осбистісно орієнтованої освіти мені необхідно зупинитися на технології розвивального навчання, зміст якої – створення найсприятливіших умов для інтенсивного розвитку і розв’язання проблем, що виникають на уроці.

Реалізовувати цю програму я розпочала через впровадження на уроках розвивальних ігор. Дещо пізніше почала робити спроби застосування розвивального навчання за системою Д. Б. Ельконіна – В. В. Давидова. Це допомагає розвивати в учнів уміння аналізувати, порівнювати, класифікувати, планувати свої дії, розвивати всі види уваги, уяву, сенсорні здібності, основні прийоми запам’ятовування, здатність здійснювати самоконтроль. Система розвивального навчання пропонує новий, зважений підхід до оцінювання. На етапі ознайомлення з проблемою, вироблення алгоритму дій і вправляння у їх у практичному застосуванні діти мають змогу самі оцінити себе (до речі, об’єктивно, особливо в середніх класах).

На жаль, ми не можемо зовсім обійтися без оцінок вчителя аж до підсумкового етапу, але вони носять більш заохочувальний характер, ніж спрямовані на покарання. Такий підхід знімає скутість, закомплексованість, страх перед негативною оцінкою і, найважливіше, не змінює верховенство знань на “вартість” балу. Діти вчаться не для оцінки, а тому, що це цікаво.

Стараюся, щоб мої учні стали не об’єктами, а суб’єктами навчання: вміли оцінювати проблему, у предметній дискусії обрати правильний варіант і змогли б довести правильність своїх міркувань чи відмовитись від хибних, вміли аналізувати причини помилок, здійснювати самоконтроль.

Розвивальне навчання неможливо впровадити без зміни типу спілкування “вчитель – учень”, “вчитель – клас”. Наші учні – це діти, що ростуть у демократичному суспільстві, і де ж, як не у школі, їм вчитися азів демократії: взаємоповаги, самоповаги, порядності, здатності приймати рішення і брати відповідальність за нього.

Розвивальне навчання в своїй основі має діалогічне мислення, сприяє розвиткові мислення, комунікативних навичок, виробленню вмінь установлювати контакти, а також позитивно впливає на міжособистісні стосунки в класі.

Практикую роботу в групах. Спілкуючись у групі, учень не тільки вчиться сам, а й вчить інших. Діти добре почуваються в такому класі, їх не пригнічує авторитет лідерів, учителя, з яким теж можна сперечатися.

Школярі знають, що група виконає завдання лише тоді, коли кожен зможе переконливо обгрунтувати висновки. Підсумком роботи в групах є презентація ідеї чи рішення.

Активізую навчальний процес, застосовуючи прийом “пасток”. Так, на уроці вивчення творчості Т. Шевченка у 8 класі пропоную назвати автора слів: “І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі, – даючи варіанти відповідей: а) І. Котляревський; б) П. Куліш; в) Леся Українка. Правильної відповіді, вочевидь, не має.

Це активізує пошукову діяльність учнів. Використання пасток дає змогу учням систематично рефлексувати власні дії, ставити нові дослідницькі завдання, підключає емоції дитини, сприяє предметному спілкуванню учнів. Прийом “пасток” – ефективний засіб розвитку уваги, спостережливості, критичного мислення.

Використовуючи в роботі методи і прийоми, рекомендовані системою Ельконіна – Давидова, помітила, що в учнів зріс інтерес до пізнання істини, сформувались основи теоретичного мислення, самокритичність в оцінюванні власних навчальних досягнень. Діти більше знають, і, головне, більше вміють. Вони розкуті, вільні у спілкуванні, мають багату творчу уяву та розвинене аналітичне мислення, уміють користуватися різними джерелами інформації.

У школярів формуються вольові якості, чітко виражена мотивація навчання.