СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО

Українська література 6 клас

ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ

СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО

“Жарт, як і сіль, треба вживати обережно” (Піфагор).

Подумаймо разом

Як почуває себе людина, якщо знає, що її люблять? Чим можна виміряти любов батьків до своїх дітей? У чому вона проявляється?

Що думають про це твої однокласники?

Пригадай слова О. Довженка із “Зачарованої Десни” про те, що гумор був “основною рисою характеру” його сім’ї. Це почуття, попри все, допомагало радіти життю, перемагати злигодні та горе, натхненно сприймати красу довколишнього світу. Однак зауваж – це почуття в родині письменника було невіддільним від любові до свого ближнього, один до одного.

Колись великий український сміхотворець Остап Вишня наголошував, що без любові до людини доброзичливого, “дружнього, такого хорошого сміху не буває”. Пригадай, як баба лаяла малого Сашка за вирвану моркву Однак це не означає, що вона не любила свого внука. Недарма Олександр Довженко пише в повісті про ті її прокльони як про високу народну поезію Помічати у звичайних життєвих епізодах щось цікаве, особливе, поетизувати його, перетворювати в художній образ можуть лише справжні майстри слова, дуже талановиті письменники.

Таким був І Степан Васильченко.

Степан Васильченко (справжнє прізвище Панасенко, 1879- 1932) – письменник, педагог, драматург, кіносценарист. Народився в с. Ічні на Чернігівщині в бідній родині шевця. Закінчив учительську семінарію, працював на Київщині та Полтавщині. За царизму переслідувався владою, був заарештований і ув’язнений на півтора року. Брав участь у Першій світовій війні.

У 20-х роках завідував дитячим будинком, учителював у м. Києві. Писав оповідання, повісті, п’єси, які ставилися українськими театрами. Особливе місце у його доробку займають твори для дітей.

Ключик розуміння

Доброзичливим, м’яким гумором сповнена проза С. Васильченка. Вона позначена любов’ю, розумінням душі малого героя. Зверни увагу – в обох оповіданнях, які ти читатимеш, передано ніби й звичайні життєві ситуації, в які потрапили зовсім ще малий Василько і, мабуть, трохи старший Семен.

Певно, вони нагадують ті, які можна спостерігати завжди, коли дитина прагне швидше подорослішати, проявити свій гонор, самостійність. Іноді це виглядає досить комічно і викликає усмішку. Отже, час дії тут не має особливого значення. Зауваж у кожному з оповідань змальовано лише один такий смішний епізод, ніби одна мить, вихоплена із різнобарвного життя.

Варто звернути увагу на назви творів. У них дуже часто втілюється основна думка, яку прагнув передати автор. Василька прозивали “свекром”, а Семена – “басурменом”, що тут насправді означає інакший, непокірний, розбишака. Пригадай, “халамидником” із подібної причини називали Федька, героя оповідання В. Винниченка.

Найцікавіше у творах С. Васильченка – характери Василька й Семена і те, як авторові вдалося їх відтворити засобами гумору А висновки про все це кожний зробить самостійно, уважно прочитавши тексти й обговоривши їх з однокласниками та вчителем.