|  | 

Стежина – АНДРІЙ МАЛИШКО – МИ – УКРАЇНЦІ Скорочено

Чому, сказати, й сам не знаю. Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт.

Приспів: Де ти, моя стежино, Де ти, моя єдина?

Ота стежина в ріднім краї – Одним одна коло воріт?

На вечоровім виднокрузі, Де обрій землю обніма, Нема кінця їй в темнім лузі – Та й повороту теж нема.

Кудись пішла, не повертає.

Хоч біля серця стеле цвіт, Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт.

Дощами мита-перемита. Снігами вметена у даль. Між круглих соняхів у літі Мій ревний біль, мій ревний жаль.

Приспів. Моя надієчко, я знаю: Мій крик життя на цілий світ – Ота стежина в нашім краї Одним одна коло воріт. Приспів.

Коментар

Вилітають із гнізда пташенята, виростають діти і йдуть із рідної хати в доросле життя. Але перші враження дитинства, перша любов залишаються з людиною завжди. Як і стежина, що веде до рідного дому. Давно, мабуть, не був ліричний герой поезії “Стежина” вдома, може, й стежина та вже заросла травою.

Тому в серці біль і жаль за тим, що вже не повернеться. Не повернеться молодість батьків, не повернеться і його власна юність. Єдина надія, що в будь-який момент, коли людина прийде додому, стежина з радістю приведе її до рідної оселі, до рідних людей. Вірш А. Малишка став красивою задушевною піснею.




Стежина – АНДРІЙ МАЛИШКО – МИ – УКРАЇНЦІ Скорочено
Обратная связь: Email