|  | 

Страшні слова, коли вони мовчать – ЛІНА КОСТЕНКО Скорочено

Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучився, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди, і мільярди слів,

А ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші.

Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

Коментар Велика відповідальність митця перед людьми за свої слова, за свої творіння, адже до нього прислухаються, йому вірять. Як важливо сказати щось своє, неповторне, вагоме, яке б зачепило душу людини, підтримало її, розрадило. Ліна Костенко переконана: якщо ти справжній поет, то твоя поезія має бути “завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі”.

Хай буде велика праця душі, муки творчості, аби знайти оте єдине, неповторне слово, яке залишиться в пам’яті й у серцях людей.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Твір на тему: Страшні слова, коли вони мовчать – ЛІНА КОСТЕНКО Скорочено




Страшні слова, коли вони мовчать – ЛІНА КОСТЕНКО Скорочено
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email