|  | 

СУД СОЛОМОНА Скорочено

Молодий цар Соломон якось уві сні почув незнайомий голос, який сказав, щоб він просив, чого хоче в своєму житті: чи військових подвигів, чи золота й багатства, чи влади над усіма народами, чи довгого життя. І пообіцяв, що збудеться все, що б він не побажав. Соломон замислився і сказав, що не хоче він ні військової слави, ні багатства, ні влади, а хоче єдиного: стати мудрим. “Хай серце моє буде розумним, а розум добрим, щоб я міг відрізняти добро від зла і бути справедливим суддею”. І сказав до нього голос: “Хай буде так”. І став Соломон наймудрішим поміж людей. І через те, що був мудрим, він став могутнім володарем і здобув велике багатство, і підкорилися йому всі народи, і прославився Соломон на весь світ. По всій землі говорили про його велику мудрість і справедливість. Стали приходити до нього люди, щоб він розсудив їх, вирішив їхні суперечки.

Якось прийшли до нього дві жінки й принесли немовля, котрому не було ще й місяця. Одна з жінок звернулася до царя і сказала, що вони жили в одному домі, в одній кімнаті. У неї народився син і в другої жінки так само. В усьому домі, крім них, нікого не було.

Вночі син тієї жінки помер, і вона підклала його їй, а собі забрала живого. На це друга жінка закричала, що це брехня, її син живий, а тої – мертвий. Соломон звелів, щоб йому подали меча. Потім наказав воїнові, аби той взяв дитя і розітнув навпіл, а потім віддав кожній жінці по половині. Перша жінка злякалася, закричала, почала просити, щоб дитину не вбивали, а віддали другій – тільки б син залишився живий.

А друга спокійно сказала цареві, що його рішення справедливе: “Нехай не дістанеться цей малюк ні їй, ні мені!” Соломон зупинив воїна і наказав віддати хлопчика тій жінці, котра його пожаліла – вона і є його справжня мати. Дитину віддали матері, і та притисла її до серця. А брехуху вигнали з ганьбою геть.

Так розсудив Соломон, мудрий і справедливий.




СУД СОЛОМОНА Скорочено