|  | 

“Супротивна людському розуму і всій людській природі подія…” – Скарбниця філолога РОМАН-ЕПОПЕЯ “ВІЙНА І МИР”

Лев Толстой 1828 – 1910

Скарбниця філолога

РОМАН-ЕПОПЕЯ “ВІЙНА І МИР”

“Супротивна людському розуму і всій людській природі подія…”

“Я не знаю жодного, хто писав би про війну краще від Толстого”, – сказав Е. Хемінгуей.

Концепцію історії, проблему війни і миру розглянуто Толстим у найширшому філософському діапазоні. Мир і війна ототожнюються письменником з антитезою “життя і смерть”. Краса життя, повнота людських відчуттів, чарівність радості буття – мажорна нота, яка постійно звучить у романі й щоразу вступає в протиборство з тривожною, лиховісною мелодією, що уособлює ворожу навалу, руйнує гармонію життя, зазіхає на священне право людини на мир і щастя.

Толстого як мислителя завжди приваблювала ідея “вічного миру”. Авторська думка про можливість “вічного миру” відчувається вже в перших розділах твору. Ця ідея вразила П’єра Безухова в міркуваннях абата Моріо. “Вічний мир можливий…” – поки що невпевнено говорить П’єр Андрію Болконському на вечорі в салоні Шерер.

Теорія містичного й неминучого виникнення війн була глибоко чужою Толстому. Письменник переконливо викриває антигуманний характер війни як такої. Ось авторська “передмова” до подій 1812 р.: “12 червня сили Західної Європи перейшли кордони Росії, і почалася війна, тобто здійснилася супротивна людському розуму і всій людській природі подія”.

Нещадними є слова Андрія Болконського, заперечення ним тези про війну як азартну гру: “Війна не люб’язність, а найгидкіша справа в житті, і треба розуміти це, а не гратись у війну”.

Підгрунтя “Війни і миру”, центральний “нерв” сюжету – військово – історичні події 1805, 1807, 1812 рр. У творі описано три головних військово-історичних епізоди, пов’язаних з цими датами: бій під Шенграбеном, Аустерліцька битва, Бородінський бій. Епізодам з історії, міркуванням автора на історичні теми присвячено сто вісімдесят шість з трьохсот тридцяти трьох розділів книги.

До роману-епопеї входить понад сто масових і майже п’ятдесят “солдатських” епізодів. “Я прагнув писати історію народу…” – пояснював Толстой. “Війна і мир” є не лише геніальним відтворенням картин російської історії, своєрідною “воїнською повістю” Нового часу, а й схвильованою розповіддю про випробування людини, нації на моральну стійкість, на життєздатність.

Зв’язок, “зчеплення” (характерне слово Толстого; його повторює П’єр Безухов) приватного й суспільного життя персонажів є важливою особливістю роману-епопеї. На дорогах історії перетинаються шляхи толстовських героїв. Вітчизняна війна 1812 р. визначила знаменні повороти в житті П’єра Безухова, Андрія Болконського, Наташі Ростової…

Великі й малі історичні події в романі відтворюються через сприйняття головних героїв, проходять через їхні душі й серця.

Подробиці. Такий принцип зображення історичної дійсності був важливим досягненням Толстого-художника. “Кожний історичний факт необхідно пояснювати через людину”, – записав Толстой у щоденнику. Ще в ранніх “Севастопольських оповіданнях” письменник відмовився від зображення війни в псевдоромантичному дусі як події “з музикою і барабанним боєм, з майоріючими знаменами і гарцюючими генералами” і показав обличчя війни “в крові, у стражданнях, у смерті”. Воістину трагедійними є картини загибелі сотень людей у воєнних сутичках, під час пожежі в Смоленську, у Москві, страждання полонених, горе мирних жителів.

Читацьке почуття ненависті до війни посилюється й тим, що у війні гине один з улюблених героїв Толстого – Андрій Болконський.

Кульмінація всього твору – Бородінський бій – визначальний момент у житті народу й головних героїв роману Андрія Болконського, П’єра Безухова, Наташі Ростової, усієї її родини.

Толстой змалював зростання патріотичного піднесення перед Бородінською битвою і ту “теплоту патріотизму”, яку відчував П’єр Безухов у кожному російському солдатові перед боєм. Моральна поразка передує політичному краху наполеонівської армії. Цю обставину оповідач постійно підкреслює: “Моральна сила французької атакуючої армії була вичерпана…

Французька навала, немов розлючений звір, який був смертельно поранений у своїм розгоні, відчувала свою загибель… Прямим наслідком Бородінської битви було безпричинна втеча Наполеона з Москви, повернення старою Смоленською дорогою, загибель п’ятсоттисячної навали і погибель наполеонівської Франції, на яку вперше під Бородіном була піднята рука сильнішого за духом противника”.




“Супротивна людському розуму і всій людській природі подія…” – Скарбниця філолога РОМАН-ЕПОПЕЯ “ВІЙНА І МИР”
Обратная связь: Email