|  | 

“Так запряжемо ж підлоту!” (Негативний образ Чичикова за поєною М. В. Гоголя “Мертві душі”)

Ми чомусь звикли, що головний герой твору, як правило, явище позитивне. Мабуть, саме значення слова “герой” зобов’язує. А може, причиною – численні приклади з різних літературних творів, де головний герой – людина з певними чеснотами, часто неординарна, ну, а деякі вади не заважають – так реальніше. Крім того, головний герой є центром твору, мов центр Всесвіту, і без нього, здається, просто неможливо. Поема М. В. Гоголя “Мертві душі” в цьому плані є винятком.

По-перше, зображуючи картини тогочасної Росії й типажі поміщиків, Гоголь міг би запросто обійтися без Чичикова. По-друге, яка ж він позитивна особа? Людина без будь-яких моральних принципів, честі, совісті, що живе за єдиним законом наживи й не зупиниться заради грошей ні перед чим.

Недарма ж сам автор каже: “Час нарешті дати відпочити добродійній людині, і нема письменника, що не їздив би на ній. Час нарешті припрягти підлоту”. Так що ж за зразок підлоти перед нами? Здавалося б, дитина з бідних шляхтичів, що живуть своєю працею, які рано вчили сина надіятися тільки на себе.

Скільки гарних людей вийшло з того прошарку! Але, мабуть, було щось негативне у батька героя, бо навіть дитячі спогади маленького Павлуні темні та неприємні, більше пов’язані з нудотою повсякденності та покаранням. Вражає батьківське напуття під час розставання з сином, який сам залишається у чужому місті вчитися, і майже повна відсутність будь-яких почуттів, емоцій при цьому прощанні. Що ж заповідав батько синові, що зробив ідеалом для нього?

Ні Бога, ні батьків, ні вчителів, ні друзів – копійчину було поставлено у красний кут, копійчині звеліли вклонятися й догоджати. Сумирний хлопець, що не міг похвалитися аніякими здібностями, виявив неабиякий талант спекулянта і майже повну відсутність серця, душі, прихильностей. Як ще скажеш про напівголодного хлопчика, який відмовляє собі в усьому, аби продати, який за гроші може розстатися з прирученим мишенятком, про юнака, що зрадив хворого вчителя, про молодого урядовця, що заради нового призначення може прикинутися закоханим у некрасиву стару дівку – дочку свого начальника?

Наступні пороги далися йому ще легше. Людині, що переступила моральні, людські закони, кримінальні закони – не перешкода, тільки б зовні було пристойно. Прикинувшись занадто чесним і суворим, Чичиков намагається добре поживитися на митниці, не минає можливості нагріти руки при діяльності різних комітетів та комісій. Але апофеозом його діяльності став проект із придбанням мертвих душ і закладенням їх у банку. Бач, набрався досвіду і дійшов розуму колишній учень середніх здібностей, якщо розробив такий проект і зумів підібрати ключика до стількох різних осіб.

Знаючи слабкі місця державної системи, він у ніякому разі не хоче її розхитати, бо є її продуктом. Зверніть увагу, що ніхто з персонажів не бачить у Чичикові ніяких вад, хіба тільки не всі задоволені розрахунками з ним особисто. Бо всі вони теж негативні типажі, бо всі вони теж народжені тією ж системою. Відштовхуючись від тих негативних, огидних типажів, читач дійде висновку про негативність, шкідливість і навіть небезпечність для подальшого розвитку суспільства такої системи, де немає високих моральних принципів, звичайної порядності, де панує єдиний закон чистогану. У наш час твір М. Гоголя “Мертві душі” є досить актуальним.

Люди, подивіться у гоголівське люстерко! Може, ми там впізнаємо деяких наших сучасників – не тільки серед дорослих, але й серед школярів?


Твір на тему: “Так запряжемо ж підлоту!” (Негативний образ Чичикова за поєною М. В. Гоголя “Мертві душі”)




“Так запряжемо ж підлоту!” (Негативний образ Чичикова за поєною М. В. Гоголя “Мертві душі”)
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email